Один чоловік нещодавно відкрив інтернет-магазин. Коли він почав вивчати SEO-оптимізацію і робити перші спроби з розкрутки сайту, то помітив одну важливу проблему.
Українська мова в інтернеті знаходиться у своєрідному замкненому колі — сайти створюють російською, орієнтуючись на запити в пошукових системах (Google, Яндекс), оскільки переважна більшість шукає саме російською мовою. Отже, левова частка інформації створюється російською. В свою ж чергу, україномовні користувачі, аби подавати запити в пошукових системах рідною мовою, подають їх іноземною, бо знають: так знайдеться більше. Онлайн-копірайтери пишуть тексти російською - орієнтуються вже на запити в пошукових системах. Наприклад, на слово "відеореєстратор" в Яндексі є 500 запитів, а по російському відповіднику "видеорегистратор" - мільйон. Навіть, враховуючи жителів Росії та СНД (статистика Яндексу є загальна, і не поділена по регіонах), це — колосально велика різниця.
Якщо ми хочемо популяризації рідної мови, зокрема, в мережі - треба давати запити в пошуковиках Google та Яндекс українською. Саме це впливає на статистику запитів і, в подальшому - на збільшення кількості україномовного контенту в інтернеті.
Якщо стисло - використання мови у всіх сферах сприяє її всесторонньому поширенню. Але є й набагато прагматичніша причина робити сайт українською. В той час як російською на ту чи іншу тему вже між собою конкурують купа ресурсів, на україномовному полі ще нива не орана. Як каже про це знайомий рекламник: "В україномовному просторі зараз хто перший - того й капці". Скажімо, створюєте магазин жіночих прикрас. Якщо гарно попрацювати - на запит "украшения" серед багатьох конкурентів пошукова система видаватиме і ваш ресурс. Натомість запит "прикраси" ще так сильно не експлуватований, тож людей, які за цим словом шукатимуть, хоч і менше, зате майже всі вони - потенційні відвідувачі вашого сайту. Цю хитринку гарно описав Антон Санченко, що в скороченому вигляді не гріх переповісти:
Російською мовою, хай там як, користуються ще кілька країн. І якщо конкуренції в пошуковій видачі з Білоруссю і Казахстаном можна не дуже боятися, то суперництво за першість із москвичами – інша річ... Неможливість перемогти москвичів у Yandex'і за запитом "пластиковые окна" примусила всіх українських гравців ринку будівельних матеріалів зібратися на пиво й ухвалити вольове рішення. Вони домовилися, що всі українські будівельні сайти вживатимуть словосполучення "металлопластиковые окна", щоб не витрачатися на безперспективну конкуренцію з москвичами.
Мене колись дуже потішило це оригінальне вирішення проблеми будівельниками, яке дозволило відлаштуватись від московського трафіку, і саме тоді я подумав, що значно раціональніше було відлаштуватися взагалі за мовною ознакою. Навіщо вигадувати нові російські слова, коли маєш про запас цілу мову? ... Головними пошуковими машинами для України ми, за аналогією, вважали російські Rambler, Aport, Yandex, під які й підлаштовували, тобто "оптимізували" сайти. Бо навіть власної інтернет-статистики до появи bigmir'а не мали. Втрата хибних уявлень пов'язана для мене саме з цим українським рейтингом сайтів. 2004 року з'ясувалося, що лідером є аж ніяк не Yandex, який звитяжно обійшов Rambler, а прикольний, але не більше, а Google. При чому лідером настільки переконливим, понад 50% ринку пошукових запитів, що його вже можна було сприймати як монополіста.
Тож звідтоді, варто було б Google заявити, що він більше любить зелені сайти, наступного ж дня половина сайтів уанету перефарбувалась би в зелений, попри істерики і самогубства дизайнерів.
Історія любові "Гугля" з Україною має кілька етапів. Тривалий час він мав для неї лише одну мовну версію, і ця версія була українська... І цього виявилося достатньо, щоб відвоювати у росіян левову частку ринку, зовсім не напружуючись.
Цієї прямолінійності – якщо країна Україна, то мова інтерфейсу українська – виявилось достатньо, щоб людина, яка вперше користується пошуком, одразу зрозуміла, що заморська пошукова машина, по-перше, розуміє українську мову, а отже, по-друге, шукає по українських сайтах... Цього виявилося достатньо, щоб "Гугль" встановлювали стартовою сторінкою сисадміни усіх київських установ і підприємств. З українською мовною версією. Таким нехитрим штибом цей пошуковик завоював місцевий ринок, ще на ньому не з'явившися.
А ось коли в нього нарешті з'явилися місцеві консультанти, а відтак і представництво, а згодом і філіал, які пояснили, що українська мова неправильна, виник пристосований для локальних уявлень про локальні умови російський інтерфейс. Хоча, повторюю, на той час Google вже міг обирати хоч лемківський діалект, і всі сайти просто брали б до уваги і "брали під козирок", не сперечаючись.
Консультанти, на мою скромну думку, геть невиправдано порадили скопіювати яндексівський підхід із транслітом українських запитів у російські і видачею за ними російських сайтів (скажімо, на "Україна" видає також сайти з "Украина"), тоді як Yandex мав на те інші резони.
В тому, що все саме так, я мав нагоду переконатися колись на власному досвіді, коли створив сайт, який мав лише одну мовну версію – українську. Сайт несподівано швидко, всього за місяць набрав PageRank5 у Google лише за рахунок посилань користувачів - настільки дефіцитним він виявився в той час.
Тобто не варто дорікати Google якоюсь мовною зверхністю, "джаст" бізнес. Принаймні українську новинну стрічку, чого досі не зробили ні Yandex, ні навіть Мета, Google запустив за першої ж нагоди.
Але повернімося до нашої детективної історії. Досі була передісторія. Ми випили три кави, переглянули з десяток скриншотів, за деякі з них в часи свого захоплення оптимізацією я віддав би багато: свого супротивника варто знати досконало. Зокрема, переконався, що в інтерфейсі так званого рейтера – людини, яка перевіряє і коригує результати автоматичної видачі (такі підрозділи є в усіх пошукових машинах), параметр "мова" таки має місце... "Гугль" почав звертати увагу на мову. Як це впливає на конкретний сайт у загальній формулі релевантності, судити зарано, але починайте придивлятися й аналізувати. Можливо, додати на сайт українську версію – це найекономніший шлях йому сподобатися.
Повністю статтю "Великий українізатор" можна прочитати тут.
2 
1
Коментарі
40