Державна мова – це мова державних установ. Однак чуємо її там далеко не завжди. Ми привели владу, яка називає себе майданною, а насправді ситуація з мовою погіршилась.

Я проводжу конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Рівень знань упав. Останні 2-3 роки школярі провалюють тестування з української. На вулицях у столиці говорять переважно російською. Хоча під час Революції гідності був сплекс української. Я часто буваю в Естонії. Там якщо не знаєш естонську мову, то позбавлений права обиратися і обирати. У Латвії на момент проголошення незалежності було лише 48 відсотків латвійців, однак вони відстояли своє.

Квазіпедагоги на зразок Дмитра Табачника (міністр освіти у 2010-2014 рр. - Gazeta.ua) говорять, що дитина краще розвивається у двомовному середовищі. Це дурниця. Дитина має рости в однозначному мовному середовищі. Інші мови повинна вивчати як іноземні. В Україні склалась пост-колоніальна ситуація і нам ніяк не вдається вибратися з неї. Канада - некоректний приклад двомовності, бо то - країна емігрантів. Так само Швейцарія. Це - еклектичне утворення.

Треба показати школярам, студентам потребу знати мову. Якщо людина мріє стати депутатом чи міністром і не знає державної мови, то перспективи не матиме. Такий орієнтир треба дати молоді.

Варто зобов'язати людей, які виходять на трибуну, говорити українською. Або позбавляти слова. Навіть Азаров намагався розмовляти українською, Янукович її вчив. Зміг, хоч його не можна назвати інтелектуалом. Юлія Тимошенко теж не знала мови. Але найняла вчителя і за кілька місяців заговорила.

Варто організовувати мовні фестивалі, конкурс знавців української імені Петра Яцика зробити загальнонародним, провести в парламенті диктант з української мови. Варто встановити мовний режим. Демократія - це коли дозволено те, що дозволено, і заборонено те, що заборонено. А ми уявляємо демократію як анархію.