Василь Чебаник створив український шрифт

— Моя абетка показує, що українська й російська — різні мови. Якщо її використовувати, не потрібно буде доводити щось російськомовним чи боротися з ними, — розповідає автор українського шрифту "Рутенія" Василь Чебаник, 86 років.

Із 1970-х працює над візуалізацією української мови. Переконаний, що власна абетка відрізняє мову від діалекту, а справжню націю — від мешканців колонії.

— Кожна мова складається з двох половинок. Це мелодія й засоби зображення. Ми кажемо, що наша мова солов'їна. Але вона передається російським шрифтом, — пояснює Василь Чебаник. — 1713 року російський цар Петро І запровадив шрифт "гражданка". Зробив це за прикладом європейських країн. Почали використовувати напівлатиницю, створену голландськими інженерами. Вона поширилася й на українську, запрограмувавши залежність нашого народу. Російська — гос­подиня цього шрифту, а українська, як у приймах сидить. Через це її називали діалектом.

Помилково вважають, що користуємося зараз кирилицею. Насправді, це саме той "гражданський" шрифт Петра І. Не має нічого спільного зі слов'янською писемністю.

— Часто запитую: "Хто бачив українську мову?" Ми її чуємо, але не бачимо. Передається російським шрифтом, — продовжує. — Тому почав створювати наш алфавіт. За базу взяв зразки грецької та латинської абетки. Кирилицею користуватися не можемо, бо занадто архаїчна. Не для держави, що вважає себе частиною Європи. Наша мова заслуговує на доскональну пластичну абетку. Щоб її графіка ­збігалася з мелодією мови. Насамперед потрібно змінити літери "н", "р" — вони читаються як латинські, "з" — бо має вигляд як трійка. У "Рутенії" буква "о" відрізняється від нуля — містить дві крап­ки всередині. У "ц" штрих зміщений досередини. "Щ" дуже схожа на герб України. Жодна абетка не має в своєму складі державного символу. Вже для цього потрібно триматися її. Буква "я", така ж як "а", тільки містить штрих посередині.

Подібні літери використовувалися до XVIII століття. Були поширені на території України й Словаччини. Тому в іноземній літературі називається "Рутеніше шрифт".

Чи мають підґрунтя заклики перевести українську мову на латинку?

— Якщо перейдемо на латинку, знищимо себе. Відкинемо всю літературу, надруковану до цього. За пару поколінь туди ніхто не заглядатиме. Все доведеться створювати заново. Не станемо ні німцями, ні французами, ні італійцями. Є письменники, які виступають за латинку. Але забувають, що після переходу їх ніхто не читатиме.

Яким бачите шлях запровадження "Рутенії"?

— Треба, щоб видавці взяли цей шрифт у роботу. Його можна встановлювати на комп'ютерах. Під пластику "Рутенії" виконали латинку. Є прямий і курсив. Люди купують його і користуються. Легко читається, проте відрізняється від російського і набагато естетичніший. Нам загрожує знищення. Доки не оволодіємо власною графікою мови, будемо в небезпеці.

Раніше були випадки запровадження національних шрифтів?

— Інші держави не мають такого сусіда, який хоче знищити їх. Зараз у Москві кажуть, що не визнають наших державних кордонів. Їм потрібна Україна без українців. За кордоном із вокзалу ви бачите, що це інша країна. У нас майже ­немає таких відмінностей, тому вони кричать — це "единая страна". Візуально ми близькі. Можемо волати зранку до вечора: "Спасіть мову". Це нічого не дасть. Маємо переодягнути українську в її національну абетку. Територію вкриє національний шрифт і буде видно, що це інша держава.

Кожна буква має значення. "Ж" — означає жито

На основі шрифту "Рутенія" художники створили проєкт "Графіка української мови" — "оживили" літери за допомогою анімації. Представили на "Книжковому арсеналі" у Києві торік.

— Ідея виникла, як тільки побачив новину про Василя Чебаника та його працю над "Рутенією", — розповідає режисер анімаційних фільмів Дмитро Лісенбарт, 44 роки. — Почитав про шрифт більше і склалася форма проєкту — ролики для запропонованих ним літер. Кожна буква "Рутенії" має свою історію та значення. Наприклад, "ж" означає жито.

Їх слід популяризувати, бо можуть повернути нам історичну гідність і впевненість у майбутньому. Коли почав розповідати про шрифт і проєкт, митці мене підтримували. "Рутенія" може очолити ствердження всього українського. Зі шрифту починається мова, а з неї — ідентифікація.

Зараз більшає людей, які користуються українською. Розуміють, що розмови про її складність чи неважливість — то потуги Кремля повернути Україну.

×