— У швейному бізнесі працюю з 2000 року. Мав цех у Луганську. Виготовляли одяг під власною торговою маркою. Продавали у місцевих магазинах. Був дружній колектив, працювали до 30 людей. Мав також партнерів, для яких виконували замовлення, — розповідає підприємець Ігор Шостак, 45 років.
Виїхав із Луганська 2014-го, коли почалися військові дії. Відроджує бізнес у місті Кременчук Полтавської області.
— Під час обстрілу міна впала недалеко на перехресті. Осколки долетіли до нашого цеху. Стало небезпечно ходити на роботу. Всі працівники роз'їхалися: хто до родичів у Росію, хто до Києва. Я перебрався спочатку до Харкова. Але там дорога оренда. Переїхав до Кременчука. Тут багато швейних виробництв, були бізнес-партнери. Обладнання з Луганська вивезти не вдалося. Із колишніх працівників теж ніхто не приїхав. Мав замовлення, але не було місця, де можна товар пошити. На той час місцеві цехи втратили замовлення з Росії. Домовився з кількома, щоб відшивали одяг за моїми лекалами та вимогами.
За рік вирішив спробувати відновити виробництво. Вдалося роздобути дві швейні машини. Потім отримав грант на 250 тисяч гривень. За умовами мав працевлаштувати п'ятеро людей. Купив ще сім швейних машин по 12–15 тисяч гривень кожна. Додатково вклав свої кошти на інше обладнання, оренду приміщення. Швейний бізнес — це справа не з дешевих. На обладнання треба мінімум 10 тисяч доларів. Це професійні швейні машини, оверлок, ніж для розкрою тканини тощо. Також одразу варто визначитися, що саме та скільки виробів шити, хто купуватиме.
Зараз у моєму цеху працюють 20 жінок. Додатково найняв контролера, який пройшов навчання в замовників. Знає всі вимоги до виробів, учить швачок. Маємо двох основних клієнтів, знайомий ще з Луганська. Для одного шиємо піжами, майки, інший домашній одяг, білизну. Французька компанія замовляє жіночі блузки та дитячий одяг. Клієнти дають свою фурнітуру, тканини, лекала.
Зарплата швачки залежить від кількості виготовлених речей. У середньому отримують 8 тисяч гривень. Зараз одна хвилина роботи цеху коштує 2 гривні, в Луганську було 90 копійок. Футболку можна пошити за 15 хвилин, для клієнта вона коштуватиме майже 30 гривень. Найскладніші замовлення — блузки з різних типів тканин. Для французів шиємо такі. Там є трикотажні вставки, блискавки, комір-стійка. На виготовлення блузки витрачаємо одну годину. Не беремося за пошиття курток, пальт. Усі клієнти розміщують замовлення на пошив колекції на рік уперед. Наприклад, купальники шиємо взимку. Кількість і розміри кожного товару обирає клієнт. Більше замовляють середні розміри, ніж великі та малі.
Знайти нові замовлення допомагають у Торгово-промисловій палаті. Запрошують на виставки, включають у каталог організацій, рекомендують іншим. Хотілося б відродити свою торгову марку, повернутися у великі торгові мережі. Але поки що не вистачає ресурсів. Такі магазини працюють із відстрочкою платежів на два-три місяці. Треба спочатку за власний кошт купити сировину, заплатити швачкам за роботу та чекати гроші. Поки що простіше отримувати замовлення від інших компаній, бо можна одразу платити людям зарплату. Також знадобляться гроші на те, щоб зайти в мережу магазинів. Це коштує приблизно 1000 євро за одну торгову точку.
9 
35413
Коментарі