вівторок, 11 червня 2013 00:15

За віники побудували хату й купили дві іномарки

Автор: Фото Тетяна САРАХАН
  Тамара Журжій із села Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградщини не продає віники на ринку. Здає їх оптовикам. Каже, так вигідніше
Тамара Журжій із села Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградщини не продає віники на ринку. Здає їх оптовикам. Каже, так вигідніше

55-річна Тамара Журжій із села Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградщини 40 років вирощує просо. З нього робить віники. Щороку має близько 100 тис. грн доходу.

— Обробляємо з чоловіком 2,5 гектари паю і городу 40 сотих біля хати. Майже все засіваємо просом. З гектару виходить п'ять тисяч віників. За один просимо по десятці, — розповідає Тамара Олександрівна.

Просо засівають урозсипну або сівалкою. Боронують і трамбують катком. На гектар вистачає мішок насіння.

— Просо можна й не полоти. Головне — борінками пройти, щоб не заглушив бур'ян. Скошуємо у вересні косилкою чи серпом. Сировина боїться дощів. Просо гниє, а снопи пріють. Треба мати крепке здоров'я, щоб вчасно висушувати, аби врожай не пропав. Наймаємо людей, щоб рівняли стебла. За день платимо по 180 гривень. Самі обрубуємо і кладемо у снопи, чистимо від шелухи. Знову просимо людей, щоб змолочували насіння зі стебла на станку-"їжачку". Беруть за роботу сотку або за сніп — півтори гривні. Якщо з гектару виходить 50 тисяч, то з них 20 відсотків — витрати на людей, обід і техніку. Свого трактора чи мотоблока не маємо. Для 2 гектарів невигідно купляти й утримувати.

Для виробництва віників не треба дорогого обладнання.

— Віник виготовляють на саморобному станку. Зі стебел роблю три пучки. Кожен зжимаю поліетиленовим шпагатом. Ним же сильно стискаю все в один жмут. У кількох місцях ще три рази обмотую, а лишнє стебло відрізаю.

За день жінка в'яже 100 віників. На ринку не продає.

— На базарі віники по 25-30 гривень. Але мені вигідніше оптовикам здати, не виходячи за ворота. Вони двічі на тиждень в село приїжджають. Сировину притримуємо до весни. Тоді дорожчі на кілька рублів. Держиться в ціні аж до зелених віників.

У селищі Саврань Одещини відкрили оптовий ринок. Щовівторка та п'ятниці туди звозять 30 тис. виробів. За півтори години розпродують. По віники приїжджають з усієї України та Білорусі.

— Якщо оптовик у село не приїхав, то і ми на цей ринок возимо. Люди на віниках живуть і не бідують. У нас кожен третій у селі має здорову хату, машину, трактор, — каже Тамара Олександрівна. — Це вигідний бізнес, бо нема відходів. Шелуху з'їдає корова, а зерно птиця і свині. За віники собі хату вистроїли з чоловіком, купили дві машини "хонди". Дочці в Одесі помогли вивчитися і купити квартиру.

30 гривень коштує віник у Ялті. Це найвища ціна по Україні. На вартість впливає транспортування товару, за словами перекупниці 60-річної Поліни Хуртової з міста Керч. До Ялти не ходять потяги, лише автобуси та тролейбуси. Ними не перевезеш великий багаж. У всіх інших містах віник коштує не більш як 25 грн.

Зараз ви читаєте новину «За віники побудували хату й купили дві іномарки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

26

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути