700 учням вінницького ліцею №7 видали перепустки — банківські картки. Ними також розраховуються в їдальні.

10 грудня о 7.45 на вході шикується черга з 20 школярів. 15-річна Світлана Мураховська вставляє свою картку в термінал. За кілька секунд на екрані з'являється повідомлення "Початок дня". За пристроєм наглядає директор.

— Система мене зареєструвала, а батько отримав есемеску, що я зайшла в школу, — пояснює Світлана. — Картка оформлена на тата. Йому на мобілку приходять повідомлення, коли я зайшла і вийшла з ліцею. Можна пройти і просто так. Я не вставляю картку, коли запізнююсь або як директора нема. У моєму класі ще не всі мають картки.

Черга рухається швидко. Пін-коду не треба.

На великій перерві Світлана йде до шкільної їдальні. Там теж стоять термінали для карток, як у супермаркетах. У буфеті черга по пиріжки.

— Із картками очєрєдь проходить швидше, — говорить буфетниця Галина Федорівна. — Хто не завів карточки, купують за гроші.

Кошти на картку кладуть батьки. Учням молодших класів ставлять ліміт. Можуть витратити до 10 грн на день.

— Буває, дитина кожну перерву прибігає по булочку. Термінал висвічує, що недостатня сума. Я і кажу: що ти, дєточка, вже всі гроші розпустив.

Світлана Мураховська вибирає сосиску в тісті та булочку, простягає картку. Буфетниця вставляє її в термінал.

— Дєточка, система зависла, — каже школярці. — Приходь пізніше або плати грошима. Більшість дітей розвертаються, йдуть без обіду.

— З мене однокласники прикалуються, що на мені висне вся система, — ніяковіє Світлана. — Налічних в мене нема, і в школі зняти їх ніде. Треба топати у центр до банкомата. За перерву не встигну.

Дівчина назбирує дріб'язку. Купує чашку чаю. Просить однокласника поділитися булочкою.

— У нас у класі був електричний чайник, робили чай самі. Але наша класна заборонила ним користуватися, бо не прибираємо за собою, — пояснює.

Уроки закінчуються о 14.00. Біля терміналу знову черга. Світлана виходить, не проводячи карткою в терміналі.

— Мені чекати лінь, — пояснює.

Прямує до вуличного банкомата, знімає 10 грн.

— У мене на картці 300 гривень. Можу потратити хоть усі гроші за раз, обмеження немає. Я не трачуся. Правда, якщо загублю картку в школі, нею хто завгодно розплатиться в столовій. Нас навчили, що як картка пропаде, маємо дзвонити у банк і блокувати її. У той же день безплатно видадуть нову. До банку треба йти з батьками.

Дитячу картку видають безкоштовно із кредиткою для батьків.

— Ми нікого не змушуємо брати. Нововведення підтримав шкільний парламент. Постійно є такі, що обурюються, — розповідає директор ліцею Олександр Сухомовський, 67 років. — Картки дисциплінують. Раніше щодня спізнювалися 30-40 дітей. А як ввели систему — тільки четверо-п'ятеро. Мені на електронну пошту приходить звіт, коли хто прийшов. Якщо учень забув картку вдома, його і так пропустять. У їдальні стали менші черги. Не треба давати здачу. Раніше буфетниця замість копійок видавала цукерки на здачу. Простіше платити і за гарячі обіди. Колись класні керівники були за касирів. Можна не переживати, що дитина десь загубить гроші. Картки мають і вчителі. Школа ні копійки не заплатила за термінали.

×