Розмови про те, що в Україні непомірно високі податки і тому бізнес ховається в тінь, насправді безпідставні. У сусідній Росії рівень оподаткування вищий, але там тіньові схеми майже не застосовують. Тут річ швидше за все в ментальності. "Навіщо платити, якщо можна не платити?" — думає український бізнесмен. І вибирає друге.
Коріння цього ментального шаблону криються, мабуть, у переломних 1990-х. Тоді після багатьох років несвободи всі ми раптом опинилися в умовах хаосу і вседозволеності. Того, хто платив податки, інакше як дурнем тоді не називали. Схожу ситуацію спостерігаємо і тепер. Не платити податки багатьом здається мало не чеснотою. А державу, яка намагається їх отримати, називають мало не ворогом. Проте грошей із бюджетної скарбниці потребують не лише чиновники, а й учителі, медики і цілі галузі економіки. Суть питання очевидно перевернута з ніг на голову. У громадянському суспільстві держава не ворог, а загальне надбання, певний механізм перерозподілу коштів, регулятор життя.
Якими низькими не були би податки, для бізнесу вони здаватимуться високими. Адже завдання будь-якого підприємця — отримати якомога більше прибутку. Податківці пообіцяли підприємцям удвічі скоротити кількість перевірок. Пішли бізнесу назустріч. Коли в країні криза, а 50% бізнесу в тіні, тобто бюджет удвічі недонаповнений, навряд чи варто сидіти і чекати, доки підприємці усвідомлять: думати тільки про свій заробіток — різати гілку, на якій сидиш.
Тільки минулого фінансового року припинили діяльність 217 конвертаційних центрів. У середньому кожен із них мав в обороті щонайменше 500 млн грн. Тобто конвертували суму в майже 100 млрд грн, прихованих від оподаткування. Ці гроші вкрадені з бюджету, із кишень учителів, лікарів, пенсіонерів та інших.
Бюджет потрібно наповнити, у тому числі й ліквідувавши систему конвертаційних центрів. Завдяки їм величезні суми грошей осідають у тіні. У цьому полягає головна функція податкової міліції. Тим, хто працює чесно і законно, насправді нічого боятися перевірок. Та й передача слідчому копій необхідних документів не займає багато часу. А от тим, хто заробляє на тіньових схемах, так званим конвертаторам, податкова міліція стоїть поперек горла.
Днями в журналі "Бізнес" вийшла стаття "Контр Акт" про відносини податкової та бізнесу. Матеріал ряснів коментарями "незалежних" адвокатів. Кожен із них захищав інтереси бізнесу. У конфлікті держави з підприємцями постраждалою стороною незмінно ставав бізнес.
Який би не був Податковий кодекс, це закон і його треба виконувати. Перевірки податкової міліції, навіть у випадку кримінальної справи або оперативно-розшукової діяльності, які мають на меті ліквідувати шкідливі для економіки конвертаційні центри, чомусь називаються "тиском на бізнес". А думка про те, що податкова міліція нібито не має права вилучати копії документів без постанови суду, вбивається в голову підприємцям. Хоча в результаті такої поведінки бізнесмени можуть тільки постраждати.
Один юрист навпаки категорично не радить відмовляти слідчим податкової міліції в наданні необхідних документів, особливо якщо йдеться про оперативно-розшукову діяльність або кримінальну справу. Він пояснює, що відповідно до змін, внесених у ст. 178 Кримінально-процесуального кодексу України, з 1 січня поточного року виїмку оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводять лише за вмотивованою постановою суду, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною 5 ст. 177 цього кодексу, тобто за попереднім погодженням з органами прокуратури.
Якщо виходити з аналізу положень ст. 178 КПК України, то за вмотивованою постановою суду проводять виїмку лише оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів. Із цим частина 1 ст. 179 КПК України "Обов'язковість видачі предметів і документів" встановлює, що посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися пред'явити або видати документи чи їхні копії або інші предмети, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки. Таким чином Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає не лише можливість виїмки копій документів зазначених у постанові слідчого, а й обов'язок їх видачі чи пред'явлення посадовими особами і громадянами.
Є два варіанти розвитку ситуації.
Перший, умовно назвемо його російський або фіскальний, коли податки сплачують зі страху. Система силових органів тримає бізнес у постійному відчутті тиску. Тому ризик втратити все через несплачене виявляється занадто високим.
Другий варіант — громадянське суспільство. Коли податки сплачують не зі страху, а через розуміння того, що так буде краще для всіх. У тому числі і для бізнесу. Коли держава і бізнес перестануть бути ворогами, а стануть партнерами. Для цього потрібні зусилля з обох сторін.
3 
1
Коментарі