— Коли купили хату, вона опалювалася двома грубами. Провели газ, встановили котел. Кілька років так обігрівали будинок. Плюсів багато — завжди тепло, чисто. Потім газ почав дорожчати, а субсидії нам не дають. Фінансова ситуація змусила повертатися до грубок. Третю зиму топимо дровами, — розповідає 44-річний Володимир Костирко з селища Сосниця на Чернігівщині. Взимку опалює будинок на 100 "квадратів" і гараж.
— Газовий котел вмикаємо на "одиничку", так він працює до весни. Щодня топимо дві груби. Інколи й третю в гаражі, бо проводжу там багато часу. Дрова — це не зручно. Їх треба тягати, пиляти, рубати, складати. Плюс сажа, бруд. У великі морози доводиться одягати багато теплого одягу, бо інколи не встигаємо до роботи витопити грубу. Тільки ввечері можна роздягтися до футболки. Газом обігрівати наш будинок виходить дорого. Треба спалювати 300–400 "кубів" на місяць, щоб було тепло. А потім приходить рахунок на 3 тисячі гривень. Дров на сезон купуємо одну машину. Коштують 4–4,5 тисячі. Ми їх теж економимо. Коли на вулиці тепло, топимо один раз на день, а не два. Планую згодом купити дров'яний котел. Бо легше слідкувати за однією точкою обігріву, ніж за трьома грубами.
Сосничанин 40-річний Олексій Горпиненко мешкає з сім'єю в будинку матері. Житло з часів Радянського Союзу було обладнане паровим опаленням.
— Котел завжди топили вугіллям і дровами, — каже Горпиненко. — Років 10 тому провели газ. Новий котел встановили поряд із дров'яним. Одразу відчули, як це зручно опалювати будинок газом. Дрова тільки для шашликів у дворі тримали. Але ціни на блакитне паливо виросли так, що мусили відмовлятися від такого опалення. Минулу зиму топили дровами. Газовий котел був увімкнений тільки на запальник. Фактично повернулися у старі часи. Роботи додалося — дрова треба виписати, привезти, порубати. Торік на зиму вистачило однієї машини.
— Газ підключили 2004 року. Він тоді коштував копійки. Температура в хаті взимку була до 27 градусів, навіть двері відкривали. Тепер — не більш як 16 градусів, — говорить 58-річний Микола Шпильовий із села Криштопівка Золотоніського району на Черкащині.
Мешкає з дружиною, площа їхнього будинку близько 80 "квадратів". Побудований він із саману. Стіни у два ряди, між ними повітряна "подушка".
— Будинок у нас добротний, утеплювати не треба. Вікна стоять із потрійним склом. Працюю охоронцем, отримую мінімальну зарплату. Дружина влаштувалася прибиральницею на чверть ставки. Минулу зиму на комунальні йшла вся моя зарплата. У найхолодніші місяці доводилося брати гроші з заощаджень, щоб оплатити рахунки. Якщо знову газ подорожчає, не знаю, як викручуватимемося. Кілька років отримували тисячу гривень субсидії. Спалювали на місяць до тисячі "кубів" газу. Три роки тому поміняли старий котел на чеський, він економніший. У місяць спалюємо не більш як 400 "кубів". Субсидію нам скасували.
Кажуть — переходьте на дрова. Ми порахували, що ними опалювати дорожче. Твердопаливний котел коштує до 20 тисяч гривень. Машину дров продають по 6,5 тисячі. А нам треба майже три, — додає Микола Васильович. — За електрику влітку платимо близько 700 гривень за місяць. Взимку буде більше. У нашому селі багато людей опалюють будинки газом. Дехто поставив твердопаливні котли, то ними тільки підтоплюють. Вертатися до дров чи очерету — абсурд.
— Ми переселенці з Горлівки на Донеччині. Будинок купили понад п'ять років тому. Попередні господарі казали, що теплий, — розповідає 42-річна Оксана Меркулова. Живе в селі Степанецьке Черкаського району. Опалює будинок на 108 "квадратів" дровами.
— Коли міняли вікна, побачили, що під цеглою не саман, а шлакоблок. Він, як решето, годиться тільки на сараї. Тому будинок треба утеплювати. Груба обігрівала лише одну кімнату, температура була не більш як 16 градусів. Бо зроблена неправильно. Полум'я било прямо в трубу. Тому догрівали взимку будинок дуйчиками. За електроенергію платили по 1200 гривень. У селі є газ, по нашій вулиці проходить труба. Два роки тому сусідка провела, обійшлося у 100 тисяч гривень. Для нас це дорого. Весною купили твердопаливний котел. На зиму треба не менш як три машини дров. Цілі коштують 4,5 тисячі гривень. Рубані — на тисячу дорожчі. Поки що топитимемо сосновими брусами, розібрали старий сарай. Вистачить до половини зими. А далі докупимо дров. Потроху відкладатимемо гроші. Хоч це непросто. Я хворію, на групі по кардіології. Отримую 2 тисячі гривень пенсії. У чоловіка зарплата — 8 тисяч. Субсидії нам не дали.
1 
1
Коментарі