— Працював в IT-компанії в Тернополі. Але не задовольняла зарплата. Вирішив розпочати власну справу, — розповідає підприємець 25-річний Олег Палюх. Живе в місті Теребовля Тернопільської області. Торік відкрив кав'ярню. Вклав у бізнес майже 200 тис. грн.
— Родичі та знайомі мене не зрозуміли. Казали — краще б купив машину, ніж вкладати гроші в бізнес. Почав розпитувати людей, чого їм бракує в місті. Більшість казали — кав'ярні. Я мав мінімальний досвід роботи в подібній сфері. У студентські роки кілька місяців підробляв офіціантом у піцерії. Запитав порад у місцевих рестораторів. Зрозумів, що вони нічого не знають про свій бізнес. Ще одна проблема малого бізнесу — ніхто не хоче ділитися досвідом безкоштовно. Навіть, якщо не створюєш конкуренції. Про організовану спільноту підприємців узагалі мовчу. Тому, як відкрити кав'ярню, читав в інтернеті. Там знайшов постачальників, обладнання, меблі, працівників. Заклад відкрив у центрі, неподалік міської ради та райдержадміністрації. Орендував кімнату на 30 "квадратів". У цьому районі найбільше проходить людей. А кава — швидкий продукт. Її часто беруть із собою.
Зробити документи в провінційному містечку значно легше, ніж у тому ж обласному центрі. Місяць витратив на оформлення статусу підприємця, стільки ж на пошук приміщення. Неважливо, скільки готуєшся до запуску бізнесу. Статус підприємця треба відкрити насамперед. Без цього не зможеш орендувати приміщення, оформити документи. Три місяці платив податки, хоча нічого не заробляв. Для підприємців чомусь завищені комунальні тарифи. Звісно, я використовую значно більше води чи електрики, ніж пересічний житель міста. Але й оплачую вдвічі дорожче. Плюс — податки за себе та працівників.
Їм плачу ставку плюс відсоток від виторгу. Така система мотивує людей працювати краще. Аби заробіток був стабільний, розробили сезонне меню. Влітку пропонуємо більше видів холодної кави, чаю та лимонадів. Узимку — гарячих напоїв. Восени кав'ярні буде рік. Удалося повернути 70 відсотків вкладених грошей. Задумуюся про розширення бізнесу.
— Понад вісім років виробляємо продукцію, корисну для здоров'я: борошно власного помолу, олії холодних віджимів, варення з соснових шишок, — розповідає власник торгової марки "Знахар" 32-річний Костянтин Симиліт із Києва.
— Багато людей дбають про своє здоров'я, тому цей напрямок бізнесу перспективний. Усю продукцію виробляємо самі, впевнені в її якості. Маємо постійних клієнтів, оптових замовників. За останні роки підприємців зі схожою продукцією з'явилося більше. Але не всі мають документи на продукцію та висновки лабораторій. Це більше продукція "гаражного розливу".
Зареєструватися як приватний підприємець в Україні неважко. Особливо, якщо є гроші. Якщо хочеш, щоб усе оформили швидко та якісно — заплати. Це не хабар, усе ніби легально й офіційно. Не хочеш платити — тягнутимуть справу півроку, а то й більше. Податкова не дає молодому бізнесу набрати обертів. Як тільки починаєш працювати в якомусь напрямку — одразу плати податки. Немає податкових канікул. У Європі дають кредити на бізнес під 3–5 відстотків. В Україні більшість програм розвитку малого бізнесу існують на папері. Бо у Верхованій Раді в основному сидять представники великого бізнесу. Олігархам невигідно, щоб малий і середній бізнес розвивалися.
Дістають перевірки. Я знаю, що на аналіз треба 150 міліграмів олії. Приїжджає комісія, каже — нам по 5 літрів кедрової та кунжутної. Щороку пожежники перевіряють, чи не замінили кабелі на обладнанні. Вони самі розуміють, що їх ніхто не мінятиме. Бо насамперед це невигідно підприємцю. А заплатити офіційно державі за перевірку треба 2 тисячі гривень. Служби патентів і реєстрації торгової марки, як такої не існує. Коли хотіли зареєструвати торгову марку, нам сказали: "Добре, але в Житомирській області можуть зареєструвати з такою ж назвою й видом діяльності. І це не буде порушенням авторських прав".
8 
35413
Коментарі