— За півтора місяця привезла додому 18 700 гривень. Це були найбільш прибуткові студентські канікули, — розповідає 19-річна Валерія Ситник із Вінниці. Влітку їздила збирати малину в Польщу.
— Ще весною оформила біометричний паспорт. Доїхала з Вінниці до Любліна за 420 гривень. Плантації з малиною розташовані найближче до цього міста. Мене зустріли й завезли на поле. Там жили в будинках, які нагадували бараки. Всередині стояли 12 двоповерхових ліжок. В одній кімнаті жили й жінки, і чоловіки. Душ і туалет — в окремому приміщенні. Кухні не було. Роботодавець тричі на день годував. Давали польські супи, вони дуже ситні. Вареники з різними начинками. Щодня вираховували за харчування 32 гривні. Колеги ще їздили по продукти в найближчий супермаркет.
Робота починалася з шостої ранку. Брали пластикові коробки в керівника і рушали на поле. Платили за кожну зібрану коробку 42 гривні. В одній — 6 кілограмів малини. Зібрати її вдавалося трохи менш ніж за годину. Були спритні люди, що за годину збирали дві. Працювати можна було до темноти. За день вдавалося заробити 600–700 гривень. Гроші переказували на картку, яку зробили поляки. З нами підписали трудовий договір. Але були й ті, хто працювали нелегально. Із форми видавали лише гумові чоботи. На поле вранці брали легкі куртки, бо прохолодно. Погано, коли йшов дощ, тоді простоювали цілий день. Малину не можна мокрою збирати.
Вихідні потрібно замовляти за три дні наперед. Більшість працювали без вихідних. Можна було поєднувати кілька робіт. Наш фермер мав ще м'ясний комбінат. Там постійно потрібні люди. В дощову погоду брали жінок фасувати м'ясо. За це платили 45 гривень на годину.
5 
35413
Коментарі