— Шаурму й чебуреки в умивальниках біля метро продавати можна, а наша кава комусь поперек горла стала, — обурюється киянин 36-річний Сергій Іванюк.
Чоловік має чотири автокав'ярні. Під час футбольного чемпіонату Євро-2012 у столиці їхню роботу заборонили, бо використовують балони зі скрапленим газом. Від удару може вибухнути.
— Першу "Таврію Пікап" для бізнесу купив ще позаторік, — розповідає Сергій. — Тоді вона коштувала 50 тисяч гривень, зараз — 60 тисяч. Із задньої частини зробив буду. За обладнання заплатив 4 тисячі доларів. Оформив патент як малий підприємець. Одна машина щодня приносила від 1 до 1,5 тисячі гривень прибутку.
Найприбутковіші були ранки в будні дні. Автокав'ярня щотижня змінювала маршрут.
— Стояли під метро Шулявка, доки там не відкрилося автокафе "Стардогз" із такою ж кавою, як у нас. Потім перебралися на Контрактову площу, поставили машину навпроти Києво-Могилянської академії. Студенти на кожній перерві по каву прибігали. У центр прорватися було неможливо. Там стоять машини одного з депутатів Київради.
За півтора року Сергій купив ще три машини, усі вживані. Така коштує 40 тис. грн. Для розвитку бізнесу позичив $20 тис. у брата.
— У банку брати кредит побоявся, бо зараз скрізь пропонують плаваючий відсоток. Сьогодні винен банку 17 %, а завтра 27 %.
Одна з автівок Сергія припарковується біля зупинки на площі Перемоги. За 20 м цирк, через дорогу навпроти — універмаг "Україна". У найближчих кафе за чашку кави просять 20-30 грн. В автокав'ярні каву, капучино й гарячий шоколад продають по 10 грн. Чай з лимоном — по 5 грн.
Торгує 25-річна Оксана, сестра Сергія. За 10 хв. до авто навідуються дві студентки, підприємниця й хлопець-кур'єр. Залишають у касі 30 грн.
— У двох автокав'ярнях працюють моя дружина й сестра, у двох інших — дівчата-студентки. Плачу їм по 2,5 тисячі гривень на місяць. Обох оформив офіційно. Дівчата мають водійські права. Самі переїжджають у людніше місце, коли це потрібно. Найкращі заробітки вранці, коли люди біжать на роботу. Ще трохи беруть в обід. Увечері ніхто вже кави не хоче. Тому працюємо до 17.
Сергій розпочав справу, коли повернувся з Варшави.
— У Польщі автокав'ярні дуже популярні. Вони паркуються біля великих бізнес-центрів. Офісні працівники можуть вийти, купити собі кави й подихати свіжим повітрям. Ми конкуруємо в ціні хіба з кавовими автоматами. Там кава по 4-5 гривень, але вода з-під крану, а в нас бутильована.
Рішення про закриття автокав'ярень його обурило.
— За червень я втрачу 180 тисяч гривень. Брат радить переїхати на час Євро в Житомир або Черкаси, але там люди не будуть платити 10 гривень за стакан кави. Доведеться знизити ціни вдвічі. Ми маємо дозвіл на експлуатацію балонів з пропан-бутаном та роботу з газовим обладнанням. За потреби мій персонал пройде навчання з охорони праці. Але на цьому Київрада не заспокоїться. Якщо нам піднімуть податки, ми піднімемо ціну на каву. За 20 гривень на вулиці її ніхто не купуватиме. Тоді ці машини я можу викинути на смітник.
Не доллю кави в 50 стаканчиків, заробляю ще сотню гривень
Біля метро Політехнічний інститут каву готує 24-річний Віктор.
— За день я офіційно отримую 100 гривень, — наливає в стакан вершкове капучино. — У нашому бізнесі треба бути хитрим. Я раніше барменом працював. Там мене навчили не доливати випивки. З кавою те саме. Десь замість півстакана наливаю третину. У маленьких стаканчиках правильну порцію на око визначити важко. Тільки раз одна жіночка обурилася. Я долив їй кави, обійшлося без скандалу. Не доллю у 50 стаканчиків — заробляю ще сотню гривень.
3 
1
Коментарі