Губернатор Полтавщини Віктор Бугайчук, 56 років, підписав розпорядження про обов'язкове маркування російських товарів. Пропонує магазинам розміщувати їх на окремих полицях.
— Це розпорядження має рекомендаційний характер. Тиску на підприємців не буде. Це не торговельна війна, — каже 51-річна Олена Адамович із департаменту економічного розвитку. — Мета постанови — поінформувати споживачів про виробника.
Магазинам рекомендують на полицях з відповідними товарами писати "Товари з Російської Федерації".
— Нам маркувати вже немає чого. На складі лишилося небагато російських товарів, дорозпродуємо. Замовляти їх більше не будемо. Повністю переходимо на вітчизняного виробника, — розповідає 43-річний Валерій Філіпов, головний інженер товариства "Дельта продукт". Забезпечує товарами мережу магазинів "Наш хуторок". — Раніше цю продукцію замовляли для асортименту. Після появи російських військ на нашій землі — відмовилися від неї. Клієнтів від цього менше не стало.
У магазині "Універсам Полтава" відділяти російську продукцію від решти товарів почали наприкінці березня.
— Це наша патріотична позиція. Попит на російські товари різко впав. Алкоголь, солодощі стали купувати на 50–70 відсотків менше, — говорить комерційний директор магазину Сергій Бундур, 53 роки. — Товари, які не мають українських аналогів, — корми для тварин, жувальну гумку — купують, як і раніше. Взагалі розмежовувати українську та російську продукцію слід у великих торговельних центрах. У маленьких магазинах це не має сенсу.
Проти маркування російських товарів — в одному з найбільших місцевих гіпермаркетів "ВелМарт".
— Не розумію сенсу розпорядження. Це зайві незручності для працівників магазинів і покупців. Більшість товарів у наших магазинах — російського виробництва. Знайти їм альтернативу складно, — каже керівник "ВелМарту" в Полтаві 34-річна Вікторія Рубан.
"Дружина пообіцяла, що вдома більше ніякої Росії не буде"
Полтавець 45-річний Андрій Омельченко хотів розлучитися з дружиною, бо вона відмовилася бойкотувати російські товари.
— Російські продукти завжди були в нас у фаворі, — розповідає Омельченко. — У жінки двоюрідна сестра з Самари. Як у гості до них їздили, розказувала, що в них якісна кондитерка, чаї, консерви. Дружина купувала тільки російські товари, хоч вони і дорожчі на 30–40 відсотків. Після анексії Криму заявив жінці, щоб готувала з українських продуктів. Вона скандал закатала. Кричала, що я бандерівець і фашист. Два дні ночував у кума. Після домовилися, що мені варитиме виключно з українського. Аби не дурила, сам купляв продукти, перевіряв коди. Коли почалися військові дії на Донбасі, сказав, що моя сім'я не буде купляти їжу в фашистів. Жінка стала на принцип. Мовляв, ти мені не вказуй. Ще й син підтягнувся, каже:"Мы русские!". Я відповів: як руські, то тепер гроші самі заробляйте. Обоє на моїй шиї сидять, не працюють. Я кілька точок на базарі маю, одягом торгую.
Чоловік з'їхав на зйомну квартиру.
— За пару днів сказав жінці, що розлучатимусь, поніс заяву. Вона подумала, що розігрую, слухавку кинула, — каже Андрій Володимирович. — Десь півтора тижня від сім'ї нічого не було чутно. Першим син подзвонив: "Папа, дай 300 гривень на кіно". Кажу, ти ж руський, крутий. Він: "Я пожартував. Україна — мій дім". Потім дружина подзвонила, плакала, просила забрати заяву. Пообіцяла, що вдома більше ніякої Росії не буде.
Сергій ДЗЕХ
3 
1
Коментарі
3