Розорюються продавці взуття на ринках

 

На ринку Ранок у Полтаві від літа закрилися 106 із 1800 торгових місць.

57-річна Нінель Галиновська виставляє манекен, вбраний у чорну чоловічу куртку, за 1080 грн.

— Літом торгую шортами і футболками, а на зиму везу пуховики та светри на жінок і чоловіків старше 30 років, — каже. — Молодь на базарі не вдягається. Ходять у недорогі бутики. Їм там престижніше. Турецькі речі закуповую в Одесі. У Харків на ринок Барабашово не їжджу. Там неякісний Китай. Якщо качєствєнне, то грошей стоїть. Я роблю націнку до 30 процентів. Якщо більше, товар лежатиме. Речі в мене не дешеві, але якість нормальна. Светр із шерсті лами коштує 550 гривень. У закупці він — 430. Кожен місяць  закуповую товару до 25 тисяч гривень.

Завжди на ринку купують продукти, каже 56-річна Ніна Іванівна. Її лоток — біля входу на продуктовий ринок у Полтаві. Продає хліб, крупи, шоколадні цукерки, печиво, чай та каву.

— Закупляюсь щотижня в торговому центрі "Метро", в оптовиків від хлібзаводу й кондитерської фабрики "Домінік". Ставлю націнку від 50 копійок до 10 гривень на товарі. Я ходжу по ринку роздивитися, що люди найбільше купують. У мене мало такого товару, як у конкурентів. Якщо є, ставлю ціну на 5 копійок нижчу. Щодня маю 150 гривень прибутку.

Продавці дублянок, шуб, шкіряних курток та взуття скаржаться на малий виторг. На полтавських ринках багато точок закрилися. Зі шкіри купують картузи й кепки ціною до 500 грн.

У полтавки 42-річної Олени — взуттєвий лоток на ринку.

— Люди стали більше обув у магазинах купувати, на фабриках. Їм хочеться нормально сісти, у теплі роззутися, наміряти. Шукають якісні польські речі. Хоч наше взуття не уступає по якості. У Києві гарно шиють, — каже. — Багато йдуть на секонд-хенд, бо там за ті самі гроші можна знайти фірму. Тому на нашому базарі продавці взуття роззорюються потихеньку.

По шуби й дублянки теж ідуть у фірмові магазини.

— Раніше продавці шкіри були в шоколаді, — розповідає полтавець 29-річний Олег. — Я працював реалізатором, по 300 гривень на день навару мав. Раніше на дублянках і куртках накручували втричі. У Китаї шубу брали за 100 із лишнім доларів, а продавали за тисяч 10 гривень.

Полтавка 61-річна Зоя Іванівна розпродає куртки-вітровки.

— Накупила їх по 250 гривень. Рік лежали. Демісезонний товар нікому не потрібен. Віддаю по собівартості, а все одно ніхто не бере. Зараз пори року так змістилися, що осені й весни майже немає. Люди беруть зимовий або літній одяг.

Із господарчих товарів на полтавському ринку купують туалетний папір, мило та сірники.

— Люди тепер беруть усе в супермаркетах, дорогою з роботи. Наш контингент —  сільські жителі. Я продаю туалетний папір по 2 гривні, а в магазині, по 1,89. Закуповую оптом у найдешевших полтавських фірм. Із мінусів не вилазю. Допродую те, що є, й закриваю лавочку, — каже 55-річна Зоя Василівна.

×