"Раніше хоч шкарпетки під ялинку брали"

 

— Святкуватимемо Новий рік економніше. Живу з сином, невісткою і двома внуками. Через коронавірус я залишилася без роботи. Працювала кондитером у невеликому кафе. Хазяйка змушена була закрити заклад, — каже 51-річна Алла Грищенко зі Сміли на Черкащині.

— Офіційно отримувала мінімалку. Решту грошей давали в конверті. Виходило до 10 тисяч гривень на місяць. Тепер зареєструюся в службі зайнятості. Син перебивається тимчасовими заробітками. Планує їхати до Києва на роботу. Невістка — в декретній відпустці. Добре, що маємо господарство. Що є, з того й зготуємо святкові страви. Запечемо курку, кролика в "рукаві" з томатом. У морозил­ці лежить свиняча нога, наваримо холодцю. Натремо до нього хрону. Спечемо торт на кефірі зі сметанним кремом. Є домашня наливка з вишні та сливи. Яйця теж домашні. Майонез самі робимо. Купимо мандарини й цукерки, оселедця, варену ковбасу для олів'є, крабові палички й кукурудзу. Думаю, що в 500 гривень вліземо. Під ялинку невістці й сину покладу по дві пари теплих шкарпеток. А внукам по великому кіндеру і 200 гривень. У попередні роки на Новий рік куп­ляла червону рибу, ікру, хороше вино чи коньяк, дорогу ковбасу, сир із пліснявою. Дітям дарувала гарну постіль. Вони мені теж купляли недешеві подарунки. Цього року сказала сину, щоб не витрачалися.

36-річна Тетяна Кулик із Черкас працює касиром продуктової оптово-закупівельної бази.

— Ми з сестрою в дитинстві не любили Новий рік. Батьки ніколи не святкували, як люди. Для них горілка була на першому місці. Щоправда, ставили ялинку. Але подарунки нам не купляли. Клали під ялинку цукерки, що давали в школі. Тому ми в своїх сім'ях усе надолужуємо, — розповідає Тетяна. — Торік святкували з родиною сестри. Цього року будемо по домах. Купляю завжди багато цукерок, мандаринів. Готую олів'є, якого так хотілося в дитинстві. Роблю також оселедця під шубою, салат із плавлених сирків, бутерброди зі шпротами, голубці, котлети, запікаю качку з яблуками. Печу чи купляю торт, лимонад. Під ялинку кладу дітям розвивальні ігри, фрукти, шоколадки. А нам із чоловіком щось із потрібних речей. Заробляю 10 тисяч гривень на місяць. Чоловік працює водієм у керівника фірми. Отримує понад 15 тисяч гривень. У сім'ї сестри дохід менший. Тому ми виручаємо їх, купляємо дорожчі продукти. А вони — доступніші. Хочемо, щоб наші діти Новий рік згадували із задоволенням.

Підприємець 43-річна Віра Ткалич зі Знам'янки на Кіровоградщині торгує панчохами та білизною на базарі.

— Думаю, на продукти до новорічного столу в тисячу гривень не вліземо. Це при тому, що куплятимемо по-мінімуму. Цьогоріч заробітки погані. Раніше наймала продавця, тепер сама торгую. Покупців на базарі поменшало. Раніше хоч шкарпетки під ялинку брали. Тепер кажуть — покладу шоколадку. Якщо запровадять обов'язкові касові апарати, доведеться закритися, — говорить Віра Григорівна. — Але ми з чоловіком оптимісти. На Новий рік онуку буде 15 років, відклали тисячу гривень на подарунок. Доньці й зятю купила електрочайник. Синовій сім'ї в Дніпро подарунки відправимо поштою. Готуватимемо олів'є, холодець, паштет із печінки, відбивні, м'ясо по-французьки, смажену рибу. На другий день зберемося у сватів на легенький супчик.

×