—?В Україні ходжу без гаманця, щоб не вкрали. Лишаю його у номері, — каже іспанець 32-річний Іньякі Суарес. Бував тут двічі. — Мене обдурили кілька разів. Тепер намагаюся брати не більше 200 гривень у місто. Зі мною щоразу відбувається щось непередбачуване.
Востаннє іноземця ошукали в березні. Він позбувся 400 грн за 15 хв.
—?Таксист за три квартали проїзду правив із мене 300 гривень. Показав чек із таксометра на цю суму. Я дав гроші й вийшов біля Хрещатика в магазин купити соку. Там на касі кілька хвилин пояснював продавщиці, що мені потрібно 50 гривень решти зі 100. Вона вдала, що не розуміє. Коли обурився, викликала охорону. Довелося добиратися до готелю пішки із трьома упаковками соку. Не мав за що доїхати.
Іньякі, коли обмінює євро на гривні, просить у банках якнайдрібніші купюри. Розплачується у кафе та магазинах без решти. Дрібні банкноти кладе до кишень штанів, а по 50 і 100 грн — в силіконовий чохол телефона.
—?Я теж так робив, коли був у Москві. А в Києві розслабився, — розказує естонець 28-річний Рейн Мері. Його двічі дурили в Києві. Приїздив із колегою у відрядження три місяці тому. — Йшов із товаришем Михайлівською площею. Підійшов чоловік із орлом. Попросив потримати птаха. Колега "клацнув" мене з ним на мобільний. Власник орла зажадав 250 гривень. У мене було тільки 100. Він узяв їх. Сказав, щоб решту заніс пізніше, бо викличе міліцію. Друг хотів віддати, але я його зупинив. Зрозумів, що то шахрай.
Дурять довірливих або хитрих іноземців, каже 58-річний Олег Смик, майор міліції у відставці. Працює начальником охорони столичного готелю "Голосіївський".
—?Багато туристів гадають, що в Україні все дозволене й дешеве. Торік один француз поїхав на радіоринок по останню модель айфона. Домовлявся з продавцем через інтернет. На ринку його обібрали, як липку. Навіть джинси зняли. Потрапив до нас за три доби. Де ми його тільки не шукали, а забрали у відділку міліції. Він там сидів два дні. Забув, як готель зветься. Із міліціонерів його ніхто не розумів, бо він і англійську не дуже добре знає. Небагаті іноземці віком 22-30 років їдуть до України в пошуках пригод. Їх обманюють наркоторговці та повії.
—?Коли я працював у правоохоронних органах, такі любителі гострих відчуттів часто до нас потрапляли. Шахраї беруть із них гроші, а замість коноплі підсовують сіно. Інколи грабують. Повії шантажують, що поскаржаться в міліцію, ніби їх зґвалтували. Вимагають 150–200 доларів за мовчання. Більшість туристів відкуповуються.
Найчастіше ошукують французів, турків, іспанців та естонців.
—?Турків "розводять" на дискотеках у нічних клубах. А решту — в барах, таксі й на вулицях.
Квартиру здає за п'ять тисяч гривень на добу
Таксисти вдвічі підвищують плату за проїзд для іноземців. Вартість називають у доларах та євро.
—?Деякі колеги зумисне возять туристів колами, аби було враження, що поїздка довга. Знаю одного, який від Центрального вокзалу везе до центру через Борщагівку, — говорить столичний таксист 56-річний Сергій Горбенко. Працює на власній "ладі"-"дев'ятці". — Таксисти елітних таксослужб із лічильниками мають запас чеків на 500–600 гривень. Пред'являють їх іноземцям, що їдуть із аеропорту "Бориспіль" до Києва.
Минулого тижня Сергій узяв із клієнта додатково 200 грн.
—?Це були росіяни. Один морочив мені голову цілий вечір, просив зупиняти біля магазинів. А інший п'яний, обблював усю машину.
Власниця квартири з видом на Софійський собор 54-річна Надія Роїк здає помешкання іноземцям за 5 тис. грн на добу. Із українців бере 3 тис.
—?Багато туристів такі погроми влаштовують, що потім ремонт після них треба робити. Ніби нормальні люди, а після них заходиш — усі пульти покрадені й стіни пописані губною помадою, — пояснює.
1 
1
Коментарі
1