"Половину суми з кожного кредиту залишав собі на життя"

 

Полтавець 26-річний Михайло Міщенко одночасно сплачує сім кредитів. Позики брав у різних банках. Загалом винен 51 тис. грн.

— Перший кредит — 4 тисячі гривень узяв три роки тому. Закінчував інститут, одногрупники запропонували замість випускного поїхати на тиждень до Криму. Мати заявила, що грошей не дасть. Думав від подорожі відмовитися, та виявилося, що усі, крім мене, гроші зна­йшли. Тоді й вирішив, що єдиний вихід — банк. У те, що дадуть готівку, не вірив, бо не мав роботи, — розповідає Михайло Міщенко. — У банку сказав, що працюю на автомийці, маю офіційну зарплату — 2 тисячі. Думав, попросять нести довідку про доходи, але консультанту достатньо було паспорта й ідентифікаційного кода. Коли спитала мобільний поручителя, назвав номер свого другого телефону. За годину подзвонили з банку і сказали, що прийнято позитивне рішення.

Перший кредит Михайло Міщенко оформив на три роки, мав платити по 300 грн щомісяця.

— Із 4 тисяч зразу відклав 600 гривень на перші два платежі. Думав, за два місяці знайду якусь роботу і нормально виплачуватиму. Решту грошей прогуляв у Криму. Коли повернувся, одразу почав шукати роботу. Тоді вперше серйозно злякався, що не зможу виплатити кредит. Маю економічну освіту, та без досвіду роботи, мене не хотіли нікуди брати. Був варіант працювати кур'єром, але там більше тисячі не заробиш. Тоді й надумав узяти ще один кредит в іншому банку, і цими коштами частково гасити першу позику. Боявся, що перевірять кредитну історію. Та цим, видно, ніхто не заморочувався. Отримав 5 тисяч гривень. Зразу відклав 900 гривень для погашення трьох місяців за першим кредитом і півтори тисячі на другу позику. На решту спокійно жив два місяці.

Упродовж 1,5 років Михайло Міщенко оформив ще чотири позики на 27 тис. грн. Усі — на три роки. Останній кредит, 10 тис. грн, узяв три тижні тому.

— Після другого кредиту перестав боятися ходити до банків. Думав так: якщо взнають, що маю заборгованості, то максимум, що зроблять — не дадуть кредит. Відмовили лише чотири банки. Решта позичали. Брав тільки готівкою. Кредитних карток не признаю. Там, залежно від кількості знятих грошей, кожен місяць треба платити різну суму. У готівкових кредитах — фіксована сума, яка не змінюється. Завдяки кожному наступному кредиту, я нормально гашу попередній. За три роки жодної прострочки по платежах не було. Половину суми з кожного кредиту завжди залишав собі на життя.

Михайло Міщенко кілька разів намагався влаштуватися на роботу.

— Аби не сидіти вдома, перебиваюся підзаробітками. Пару місяців працював на столярці у підприємця, лаком покривав дерев'яні двері та вікна. Робота була не щоденною. Отримував тисячу гривень. Половину зарплати віддавав матері, решту витрачав на посиденьки з друзями. На виплату по кредитах із заробленого виділяв тільки один раз 400 гривень.

Щомісяця витрачає на себе 1,5 тис. грн.

— Живу у квартирі покійного діда. 500 гривень щомісяця йде на комуналку. Ще такої ж суми вистачає на одяг, взуття. На харчі — максимум гривень 100, бо купляю тільки хліб. М'ясо, картоплю, яйця, молочне — передає тітка з села. За це пару разів на місяць їжджу до неї, помагаю по господарству, — роз­казує. — 400 гривень йдуть на сигарети, пиво й громадський транспорт. Постійної дівчини не маю. Тим, із якими періодично зустрічався, зразу кажу: по ресторанам водити не буду. Була дівчина, яка жила зі мною два місяці. Не вимагала подарунків, купувала продукти, готувала. Розійшлися, бо дізналася про мої кредити. Раз на три місяці стрибаю з парашутом. Один стрибок коштує 400 гривень. Дорого, та від такого адреналіну не можу відмовитися. За чотири роки маю 16 стрибків із різних висот. Найвище — з 4 кілометрів. Коли виділяю гроші на стрибок із парашутом, місяць обходжуся без алкоголю та цигарок.

Загальний щомісячний платіж по всіх кредитах — 4,2 тис. грн.

— Я з кожної позики відкладав гроші на погашення кредитів, зібрав близько 15 тисяч. Цього вистачить, щоб покрити заборгованість за три місяці. Перші два кредити майже виплачені, ще три — погашені наполовину, — говорить. — Мабуть, візьму ще один кредит на 10 тисяч. Якщо вийде, майже всю суму пущу на погашення боргу. Після Нового року планую поїхати з родичем на три місяці працювати до Сибіру. Зможу заробити там близько 30 тисяч. Коли закрию останній кредит, покличу друзів у гості й куплю ящик шампанського. Позичав би й далі, але з кожним роком банки накручують все більші відсотки.

Важливо вчасно зупинитися

— Користування кількома кредитами часто закінчується боргами. У такій ситуації важливо вчасно зупинитися, — радить Володимир Марченко, 32 роки, фахівець з особистих фінансів. — Люди зриваються й накуповують бажаних товарів. Таке трапляється через закоханість, підготовку до свят чи якийсь непередбачуваний випадок.

Якщо людина користується кількома кредитними картками, потрібна хороша самодисципліна. Треба знати, до якого числа погасити борг кожної з карток, яку мінімальну суму покласти. Користування кредитками не є повністю безкоштовне. Більшість банків стягують 1–3 відсотки за розрахунок кредитками в магазинах і на заправках, 2–4 відсотки — за зняття коштів через банкомати, 1–2 відсотки — за обслуговування кредитного рахунку. Вигідно користуватися кількома кредитками, якщо купуєте скажімо холодильник за 10 тисяч гривень. Усі картки мають пільговий період, коли не нараховуються відсотки. Можна якийсь час перекладати гроші з однієї на іншу. Окремо щомісяця відкладати гроші на погашення кредиту. Коли назбирається 10 тисяч, покласти їх на картки. А для систематичних витрат — плата за оренду квартири, комунальні послуги — такий спосіб не підходить. Тоді борг накопичуватиметься й обов'язково настане мить, коли його сплатити буде нереально.

×