Головною загрозою українці вважають бідність, за результатами опитування Української соціологічної групи. 51,4% турбує висока вартість продуктів і комунальних послуг. Доходи 50,9% громадян зменшилися через епідемію коронавірусу.
— В Україні високий рівень бідності. Він формується не тільки цифрами доходу чи майнового стану. А й порівняно з очікуваним рівнем благополуччя. Бо вимірюємо його за європейськими стандартами, — говорить фінансовий експерт 43-річний Олексій Кущ. — За світовими критеріями, в країнах Східної Європи бідними вважають тих, хто живе на 5 доларів у день — майже 140 гривень. В Україні 150 доларів на місяць — це більше, ніж середній рівень пенсії. Тобто в нас рівень бідності специфічний, за соціальними групами. Найвищий — серед незахищених верств населення. Тобто 10 мільйонів осіб, які отримують пенсію нижче середньої, можна віднести до категорії бідних. А це майже третина населення.
Половина громадян живуть від зарплати до зарплати. Це так звана модель трудового рабства. Понад третина населення не може придбати собі в повному обсязі ліки, оплатити необхідну медичну допомогу, за даними Держстату. В Україні приблизно четверта частина домогосподарств отримують субсидії. Декілька років тому було майже 50 відсотків. Зменшення їхньої кількості відбулося не тому, що українці стали багатші. А завдяки жорсткішим критеріям відбору тих, хто має право на отримання виплат.
Бідність завжди йде за кризою. 2020-го відбулося падіння економіки на 4 відсотки. Всі сподівалися на швидке відновлення цьогоріч. Зараз очевидно, що це недосяжно.
В Україні немає середнього класу. Йдеться про людей, які не випадають із цього сегменту навіть під час криз. Це важливо, бо середній клас завжди є адвокатом позитивних зрушень, реформ у суспільстві. Також у нас проблема бідності поєднується з демографічною ямою. Сімейна пара без дітей може вийти на рівень середнього класу й утримуватися там, якщо вміє працювати. Але народження дитини одразу на 25 відсотків знижує ймовірність їхнього перебування в цьому сегменті. Народження двох — наполовину. Бо хтось на багато років випаде з професійної діяльності, втратить свою цінність на ринку праці. Також витрати сім'ї збільшуються. В Україні народження дітей розглядається як жертовність, бо люди вимушені від чогось відмовлятися. До того ж відсутні державні інструменти допомоги молодим родинам. Це все трансформується в проблему величезної демографічної кризи. Вона через певний період призводить до неможливості динамічного економічного розвитку. А останнє — до поглиблення бідності.
Доходи українців зростатимуть, якщо економіка почне виробляти національний продукт із вищим рівнем доданої вартості. За рахунок цього зростуть зарплати. А високі заробітки є запорукою того, що в структурі споживчих витрат продукти харчування займатимуть 10 відсотків, як у розвинутих країнах.
— Зростання економіки в Україні є, хоча і скромне. Якщо не буде шокових ситуацій, доходи громадян підвищуватимуться. Бідність повинна зменшуватися. Хіба що сприйняття людей рухатиметься в інший бік, бо воно суб'єктивне. Навіть українці, які нормально харчуються, одягаються, часто називають себе бідними. Тому що їм, наприклад, не вистачає грошей на відпочинок, — каже економіст 42-річний Дмитро Боярчук.
— Частка витрат на продукти з часом зменшується, за офіційною статистикою. Кілька років тому на них ішла половина заробленого. Зараз — майже 44 відсотки. Це ознака того, що рівень доходів зріс. Люди не почали менше їсти. Навпаки — витрачають гроші на якісніші продукти.
Щоб доходи українців зростали, держава має припинити втручання у приватні справи бізнесу. Бо через це підприємці, які могли вести справи в Україні, переїжджають до Польщі, Німеччини. Мобільність населення збільшилася, а урядовці цього не усвідомлюють. Основна роль держави — забезпечувати верховенство права. В інших сферах — що менше держави, то краще для добробуту громадян.
3 
1
Коментарі