вівторок, 15 липня 2014 10:41

Покупець секонд-хенду лишає в магазині 64 гривні

Автор: ФОТО З САЙТА www.ukrinform.ua
  Чоловік допомагає жінці приміряти бюстгальтер у столичному павільйоні вживаного одягу
Чоловік допомагає жінці приміряти бюстгальтер у столичному павільйоні вживаного одягу

— Для відкриття бізнесу потрібно близько тисячі доларів, приміщення під магазин на 20 "квадратів" або машина для виїзної торгівлі, — каже 35-річний Андрій Ворончук, регіональний менеджер мережі магазинів секонд-хенду "Хумана". Розповідає, як відкрити крамницю вживаного одягу.

— Потенційні клієнти — це 80 відсотків населення. Стільки перебувають за межею бідності. Навколо секонду багато міфів. Що з трупів одяг знімають, нафталіном труять. На початку ­1990-х сформувався стереотип, що це — купи брудного лахміття, в якому копаються бідні люди. Це не так. До нас ходять багато таких, що знаються на моді, люблять брендові речі. Українці — нація, яка любить розкручені марки. Наша людина краще купить одну футболку "Томі Хілфіґер", ніж дві якісні маловідомого виробника. На цьому грають продавці.

Купівля одягу в секонд-хенді схожа на лотерею, — продовжує. — Не завжди одразу знайдеш те, що потрібно. Але відшукаєш завтра чи післязавтра. Постійні покупці приходять кілька разів на тиждень. І щоразу щось купують.

Бізнес побудований не на тому, щоб продати одну річ дорого — з високою націнкою. Тут продають з невеликою накруткою, але багато.

Головні для початку бізнесу три речі — персонал, місце і товар.

На перших порах треба працювати самому. Пізніше, коли підуть прибутки, можна набрати працівників. Від підприємця залежить, що він найбільше цінуватимете: відданість чи професіоналізм. Людина має бути комунікабельною, приємною на вигляд, дисциплінованою. Добре, якщо розуміється на моді.

Магазин відкривають там, де є люди. Або в житлових мікрорайонах. Найкраще — біля зупинок громадського транспорту. Можна біля аптек, відділень банків, торговельних центрів. Продуктові ринки — не кращий варіант. Бо людина з продуктами поспішає додому.

Є два типи бізнесменів: ліниві й неліниві. Ліниві роблять націнку 100 процентів. Заробляють відсотків 20 вкладеного. Наприклад, купив товару по 10 гривень за кіло. Поставив удвічі вищу ціну — 20. Третина товару не продасться. Це мінус 6 гривень від виручки. Залишається 14. На нову закупівлю товару треба відкласти 10. Залишається 4. На оренду, комунальні послуги підуть ще 2. В залишку — 2 гривні прибутку.

Неліниві отримують більше і менш ризиковано. Намагаються розділити товар на групи, оцінити їх по-різному. Або на кожну одиницю встановлюють свою вартість. Роблять "сходи" — сьогодні все продається по одній ціні, завтра вона знизиться, а за тиждень впаде до смішного.

Треба обрати схему торгівлі: на вагу або поштучно. Початківці часто влаштовуються попрацювати у великі мережі, щоб відчути бізнес зсередини. Для початку рекомендую зайнятися штучним продажем. Тут можна заробити на високій націнці. Середній чек у нас — 64 гривні.

Найпоширеніша помилка — переоцінка своїх сил. Вкладаючи тисячу доларів, люди думають, що за чотири місяці зможуть їх відбити. Такого швидкого обороту не буде. Вкладення повернуться ­пізніше.

Цей бізнес сезонний. Найкраще торгівля йде восени та навесні. В січні-лютому продажі падають. Влітку вони невеликі. Тож треба мати добре продуманий бізнес-план. Наприклад, якщо магазин відкривають у серпні, власник має закупити асортимент осені й зими. Покупці беруть не тільки те, що треба зараз, а й на потім.

Слід врахувати й можливе здорожчання секонд-хенду. Уряд пропонує оподатковувати ввезення не за контрактною ціною, а з оціночної вартості. Як її визначати, в українському законодавстві не прописано. Ми бачимо тут можливість маніпуляції.

400 магазинів секонд-хенду працюють у Литві з населенням 3 млн людей. У цій країні — одна крамниця вживаного одягу на 15–20 тис. жителів. В Україні — одна на 75 тис.

15 відсотків секонд-хенду не продають. Хто ­торгує на вагу, списує 30%. ­Бавовняні ­речі можна здати ­на мийки та СТО — ­по 7 грн/кг ­або на переробку — по 2 грн/кг.

Платять, як за ганчір'я

Секонд-хенд в Україну завозять переважно із Західної Європи.

У Великій Британії, Голландії та Бельгії зі вживаним одягом працюють спеціальні компанії-збиральники. Переважно влаштовують благодійні акції, коли частина виручених від продажу грошей іде на гуманітарні цілі. Наприклад, для допомоги хворим дітям або для покращення освіти в одній із країн Африки.

Людям у районі роздають пакети, на яких написана мета компанії і зазначений час збирання. Жителі складають непотрібний одяг та виставляють пакети біля порогу.

Є фірми, що купують непотрібний одяг за ціною ганчір'я. Везуть на сортувальну фабрику або запаковують у мішки. Одяг секонд-хенд обробляють спеціальним газом, що знищує всі мікроби.

Зараз ви читаєте новину «Покупець секонд-хенду лишає в магазині 64 гривні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути