— Новий Трудовий кодекс захищатиме права працівників. Чутки про обов'язковий 12-годинний робочий день, скорочення терміну лікарняних, можливості звільняти вагітних і працівників у декреті — неправдиві. Навпаки пропонуємо збільшити терміни відпустки за свій рахунок до 30 днів. Розширити права жінок у декреті, осіб із інвалідністю та людей передпенсійного віку, — заявив 44-річний Тимофій Милованов, міністр розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства.
Проект нового Трудового кодексу Верховна Рада прийняла в першому читанні 2015 року. Потім створили робочу групу, яка мала доопрацювати документ. Було внесено багато правок. Роботу завершили 2017-го. Президент Володимир Зеленський вимагає від парламенту ухвалити новий кодекс до 1 січня 2020 року.
— Зараз ми користуємося латаним-перелатаним радянським Трудовим кодексом. Багато його положень суперечать один одному. За одним — працівника треба покарати, за іншим — виплатити йому премію. Новий кодекс почали розробляти ще 1990-го. Однак документ досі не ухвалили. Це питання не стільки економічне, як соціально-політичне. За зміну Трудового кодексу боялися братися всі попередні влади. Сумніваюся, що й нинішня наважиться, — говорить економіст Олександр Охріменко, 54 роки.
— Існуючий Трудовий кодекс Україні не підходить. Його писали під профспілки, які сьогодні навпаки треба знищувати. Вони не захищають права робітників, а займаються рейдерством. По-друге, документ не враховує існування безробіття, ринкових відносин між працівником і роботодавцем. У європейських країнах усе побудовано на договорах. Сторони підписують контракт, де чітко прописано, скільки годин працюватиме людина, яку зарплату отримуватиме, за що її можуть звільнити. Бувають випадки, коли зайнятість становить дві години на тиждень. Якщо працівникові доведеться затриматися хоча б на 45 хвилин, компанія зобов'язана оплатити цей час. Тобто існує чітка погодинна оплата праці. Люди розраховують свій час і заробітки. Можуть одночасно працювати на кількох роботах, мати непогані гроші. У нас працівник сидить в офісі вісім годин, навіть якщо роботи немає. Треба відходити від традиційного графіка. Запроваджувати погодинну оплату праці.
Найбільші проблеми — прийняти на роботу та звільнити. У Кодексі бракує чітких правил щодо цього. Працівники і роботодавці мають безліч пільг. Щоб не було питань, треба підписувати контракт. Тоді людина знатиме свої права, обов'язки, рівень заробітної плати. Крім того, буде розуміти, в яких випадках може втратити роботу. Наприклад, зараз працівника не можна звільнити, якщо він перебуває на лікарняному. Класика жанру. Роботодавець через об'єктивні причини вирішує попрощатися з людиною. А та купує липовий лікарняний і через суд поновлюється на посаді. Це можна зробити навіть через рік після того, як пішов із роботи. За жінкою, яка йде у декретну відпустку, має зберігатися робоче місце. На практиці це працює на державній службі. Із приватними компаніями складніше. За три роки вони можуть кілька разів закритися, змінити формат діяльності. Бувають випадки, коли повернути людину після декрету на ту саму посаду просто неможливо. Щоб уникнути проблем, інколи роботодавці просять вагітних звільнитися за власним бажанням. Тому цей пункт теж потребує змін. Бо в умовах ринку не працює. Можна прописати — якщо через три роки підприємство і посада існуватимуть, то працівниця має пріоритетне право на роботу.
Ще одне питання — терміни відпусток. Однозначної відповіді немає, чи треба їх збільшувати. В Україні вона триває 24 дні. В Японії, Південній Кореї відпочивають 12 днів. У Європі — 18. У США в кожному штаті свої терміни. Водночас лікарняні — це однозначно радянський пережиток. У світі всі витрати, пов'язані з хворобами, відшкодовує страхова компанія, а не держава.
— Головна проблема — Трудового кодексу фактично ніхто не дотримується. Потрібні механізми, щоби забезпечити виконання вже існуючих норм, — каже 31-річна Юлія Дрожжина з експертно-аналітичного центру "Хедхантер Україна".
— З іншого боку, Трудовий кодекс повинен відображати реалії сучасного ринку праці. Тому потрібен новий документ. Сьогодні працівник елементарно не знає, куди звертатися, якщо його права порушили. Або розуміє, що це складний бюрократичний процес і досягти успіху малоймовірно. Треба створювати відповідні інстанції. Наділяти Державну службу з питань праці практичним, а не тільки юридичним функціоналом. Крім того, необхідне осучаснення форм зайнятості. Це гнучкий графік роботи, надомна праця, сезонні роботи. Багато людей не працюють із прив'язкою до офіса. Це треба законодавчо закріпити.
Бізнес скаржиться, що сьогодні взяти офіційно на роботу працівника — це все одно, що усиновити його. Процедура звільнення за ініціативи роботодавця настільки складна, що легше не працевлаштовувати взагалі. У Трудовому кодексі варто прописати випадки та умови, за яких роботодавець може звільнити працівника. З іншого боку, є ініціатива запровадити тестування працівників на відповідність посаді. Це хороше рішення. Але потрібно прописати, як часто мають відбуватися атестації, які органи їх контролюватимуть. Інакше не виключені зловживання.
69 відсотків українців починають працювати до 20 років. Це пов'язано з бажанням мати власний дохід і можливістю набратися досвіду, свідчить дослідження ОLХ. 40% громадян знаходить роботу через друзів або знайомих. Майже кожному п'ятому працевлаштуватися допомагають батьки. Ще 18% осіб прислухаються до порад викладачів і шукають роботу на ярмарках вакансій. Стежать за оголошеннями про роботу в інтернеті й газетах 13% опитаних. Працівникам на початку кар'єри цьогоріч переважно платили 9 тис. грн.
7 
35413
Коментарі