У нашій країні відсутня довгострокова програма дій у сфері приватизації, а стосовно окремих підприємств ухвалюються рішення, які можуть бути легко переглянуті. Так вважає директор Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні Камен Захарієв. "Те, що ми бачимо зараз, — це складання нескінченних списків підприємств для приватизації і реприватизації. Ці списки живуть тиждень, а потім приймаються нові списки, тому що немає довгострокової приватизаційної філософії", — наголошує Захарієв.
На думку директора Інституту економічних досліджень і політичної консультації Ігоря Бураковського, Фонд держмайна — заручник тієї невизначеності, яка розвивається в країні. Він не має стратегії розвитку приватизації й ефективної програми управління державними корпоративними правами.
Із ним погоджується директор Міжнародного інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями Олександр Рябченко: "Після "Криворіжсталі" жодного продажу проведено не було і не планувалося. У цьому головний недолік роботи Фонду держмайна: відсутність конкурсів, які розраховані на прихід крупних інвесторів в Україну".
Ще категоричніший директор Інституту національної стратегії Кость Бондаренко. За його словами, Фонд держмайна намагається стати інструментом політичного впливу. І дуже часто його керівництво через свою політичну заангажованість робить не господарські, а політичні заяви. Цим можна пояснити висловлювання про можливий перегляд торгів навколо "Криворіжсталі", Нікопольського заводу феросплавів та інших підприємств.
Останнім часом не було продано жодного крупного об"єкта
Радник президента з економічних питань Олександр Пасхавер звертає увагу, що за останній час не було продано жодного крупного об"єкта. Взагалі керівництво фонду хоче не продавати по можливості нічого значимого.
У результаті Україна втрачає інвестиційну привабливість. Кількість охочих вкладати серйозні суми грошей за останні рік-півтора різко зменшилася. Отже, падає ціна об"єктів, що продаються. Іноземні олігархи охоче купують на вторинному ринку банки та фінансові компанії, а промислові об"єкти ігнорують.
Плутанина з Фондом держмайна починається в законодавчій площині.
У березні Верховна Рада не змогла подолати вето президента України на Закон "Про Фонд державного майна України". Але й не відхилила його, як пропонував Віктор Ющенко. Суперечка точилася навколо зосередження у фонді повноважень власника державного майна і повноважень щодо управління всіма об"єктами державної власності.
Фонд має такі можливості, однак часто не користується ними. Рахункова палата звертає увагу, що в 2005 році ФДМ не брав участі у зборах акціонерів компаній з держчастками акцій. Ще більше претензій до фонду виникають у питаннях продажу об"єктів. По-перше, немає єдиного списку підприємств, що продаються. Тому потенційні інвестори не знають, на що їм орієнтуватися. Фонд держмайна і Кабмін в особі Мінфіну раз по раз переробляють список через суперечки, чи дасть виручка від продажу того або іншого об"єкта закладені в бюджеті цифри, чи ні. Коли ж з"являється реальний покупець, йому нерідко кажуть: "Товар є, але вам доведеться почекати, доки ми закінчимо сперечатися з Мінфіном".
Виникають підозри, що на проведенні оцінки нерухомості хтось просто вирішив заробити
По-друге, на приватизацію виставлено 54 підприємства. Але продати більшість із них малоймовірно у зв"язку з численними судовими процесами, зокрема по "Росаві", Украгромашінвесту, "Луганськтепловозу". Адже кому захочеться купувати підприємство, а потім жити в страху, що його у тебе відберуть? В операціях із державою далеко не завжди присутнє "купецьке слово". Як результат — ризики для інвестора стають невиправдано високими.
По-третє, виникають різні дивні двозначності. Уряд в особі Юрія Єханурова публічно обіцяє інвесторам, що нова програма приватизації до 2008 року передбачатиме покупку земельних ділянок під об"єктами, що продаються. Але коли інвестори приходять у Фонд держмайна, їм говорять: "Забудьте про це. Нічого подібного не передбачається". Природно, що після цього кількість потенційних інвесторів зменшується.
На публіку виносяться й інші міжвідомчі спори.
Наприклад, із Держкомземом, в якого ФДМ хоче відібрати функцію оцінки землі. При цьому очевидно, що правда на боці Держкомзему, оскільки оцінка землі — його багаторічний профіль. Та й кваліфікація його фахівців підтверджується регулярними атестаціями.
Узагалі фонд постійно прагне займатися невластивими йому речами. Наприклад, у ФДМ підрахували, що можна щорічно збирати 10 млрд грн від податку на продаж нерухомості, якщо з 1 січня 2007 року ввести незалежну оцінку при її реалізації. Але оподаткування продажу квартир і будинків — питання суперечливе і соціально неоднозначне. Підраховувати доходи або збитки держави, напевно, повинне податкове, а не приватизаційне відомство. От і виникають підозри, що на проведенні оцінки нерухомості хтось просто вирішив заробити.
Можливо, тому Фонду держмайна і не вдається якісно робити те, що він повинен: готувати до продажу та продавати державне майно, підтримувати і популяризувати імідж країни як надійної інвестиційної зони. Зрештою, управляти державними пакетами акцій на власних об"єктах від імені та на користь держави.
2 
1
Коментарі