Наречений вимагав віддати гроші за подарунки та ресторани

 

— Дуже хотіла заміж. Мені було 25, всі подружки одружені. На саму зарплату без чоловіка чи коханця не проживеш. Зареєструвалась у шлюбній агенції. Приятелька розповідала, що іноземці обдаровують грошима, — розповідає 26-річна Олена Косінь.

Живе в Києві шість років. Працює вчителькою у школі, заробляє 3 тис. грн. Приїхала із Запоріжжя. За півроку перезнайомилася з кількома десятками наречених з-за кордону. Каже, на іноземцях заробляють 9 із 10 місцевих наречених.

— На першій зустрічі женихи дарують французькі духи. В агентстві їх попереджають, щоб із подарунком приходив. У нас так заведено. Якщо чоловік в Україні вперше і ніяка баба ще не розорила його на бабки, такого розкручувати легше. Можна випросити щось для стареньких батьків.

Найбільше охочих одружитися — навесні, влітку та під Новий рік. За місяць Олена зустрічалася із 10-20 чоловіками. Найщедріші — кандидати за 40. У 25-35 років — скупі, помітила Олена Косінь.

— Вони вважають себе красивими й успішними, мовляв, дівчата і без грошей мають упадати за ними. Я півроку зустрічалася з 35-річним Кіраном з Лондона. Напівараб-напівіндус. У нього вже була наречена з шлюбної агенції. Не хотіла про нього й згадувати. Кіран обіцяв одружитися зі мною. Кожен місяць прилітав, проводив у Києві по тижню. Знімав квартиру в центрі. Хвалився, що має в Лондоні два будинки, авто "порше". Нібито працює топ-менеджером. Дарував мені шалі, один раз — сумку "Бербері". Якось привіз айфон за тисячу доларів. Але побачив у мене такий самий, і забрав подарунок назад. Якось я поскаржилася, що мене з роботи звільнили, за квартиру платити нічим. Попросила 800 доларів. Кіран дав 500.

У квітні 2012-го Олена Косінь вийшла заміж за українця. Переселився у столицю з Кіровограда, купив квартиру в кредит.

— Кіран десь дізнався чоловіків телефон. Став дзвонити, щоб він повернув гроші й усе, що потратив на мене, на подарунки й ресторани, — каже Олена. — Але траплялися й дуже щедрі. Один араб був у Києві у справах. Пішли до ресторану — я, він, охоронець та перекладач. Наступного дня він полетів додому. Надсилав листи, що кохає. Прислав сукню за 700 доларів. На Новий рік — великий Коран та ручку "Паркер". Я попросила 800 доларів. Перекладач привіз їх із листівкою "Ай лав ю".

45-річний фермер з Техасу оплатив Олені однорічні курси англійської за $1 тис.

— Ми зустрічалися двічі. Я англійською погано розмовляю. Він сам запропонував іти на курси. Але гроші дав не мені в руки, а перевів на рахунок школи. Дізналася згодом, що до мене він зустрічався з трьома дівчатами. Усі просили гроші на курси. Нічого між нами не було. Довго писав листи, просив одружитися та переїхати до нього.

Шлюбні агенції, або й самі наречені домовляються із ресторанами про винагороду. Отримують 10% чека. Водять туди наречених снідати й обідати, розповідає 21-річна Тетяна з Києва.

— В агенціях таке правило — перша зустріч має бути в публічному місці, кафе чи ресторані. Часто приходить директорка, наглядає за нами. Завжди натякає чоловікові, що варто дати дівчині на таксі, бо живе далеко, — говорить Тетяна. — Один араб дав 500 гривень. До таких сум його привчила попередня "наречена". Зазвичай дають сотню. Дівчата гроші беруть, але добираються на метро. У аеропорт "Бориспіль" їдуть автобусом за 25 гривень, а просять на таксі 250. Я кілька разів так робила. Подарунки женихів — парфуми, сукні, іграшки — Тетяна продає через інтернет.

За місяць дівчата мають на женихах-іноземцях по $1-1,5 тис.

— Але треба зустрічатися майже щовечора з одним-двома мужиками. А вдень — переписуватись із ними електронкою, — каже Олена Косінь.

×