— Війна найбільше вплинула на вартість цибулі та кавунів, — говорить 40-річний Олександр ХОРЄВ, керівник проєкту "АПК-Інформ: овочі та фрукти".
Розкажіть про підсумки ягідно-фруктового сезону в Україні. Вдалося забезпечити населення вітчизняною продукцією?
— Ягідно-фруктовий сезон ще триває. Протягом останніх років бачимо, що виробники малини, суниці вирощують сорти, які плодоносять до морозів. Зараз торгують пізньою малиною та суницею із західних і північних регіонів. Також продають вітчизняну лохину, хоча сезон йде до завершення. Відійшли порічка, смородина. Їх було вдосталь, навіть із урахуванням окупованих територій. Від 5 до 6 мільйонів населення — більшість жінки та діти, виїхали з України. Вони є основними споживачами ягід. Тому зібраного врожаю було достатньо.
Найбільше українські споживачі відчули дефіцит баштанних культур. Попит на них ще тримається. Херсонщина — основна територія, де виробляють промислові обсяги баштанних. Цьогоріч через вторгнення Росії ми не змогли поласувати херсонськими кавунами. Переважно завозили імпортні з Румунії, Греції, Туреччини. Ціни стартують від 35 гривень за кілограм. Кавуни без кісточок коштують до 50 гривень. Дині пропонують по 50–100 гривень за кілограм. Представлені на ринку вітчизняні кавуни з Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської областей. Але їхня кількість і якість не дотягує до рівня херсонського кавуна.
Урожай яблук хороший?
— Уже збирають перші сорти зимових яблук — Гала й Голден. Ціни низькі. Урожай цьогоріч великий, продавати його треба. Гуртова вартість перших партій яблук — 10–12 гривень за кілограм. Багато виробників не впевнені, що зможуть закласти врожай у сховища. Переживають, чи буде постійно електроенергія, як розвиватимуться бойові дії. Тому виробники намагатимуться збувати яблука на переробку.
Ягідно-фруктовий сезон в Україні пройшов за прогнозованим сценарієм. Не було засух, заливних дощів, погодні катаклізми не вплинули на якість. Змінилася тільки кількість урожаю. Багато великих господарств плодово-ягідного сектору опинилися на окупованих територіях.
Як змінилися ціни, порівняно з минулими роками?
— Лохина значно подешевшала, порівняно з минулим роком. Два попередні роки був неврожай, кілограм ягід у пік сезону коштував 200–300 гривень. Нині пропонують по 90–120. Експортувати не змогли великі обсяги, бо в Європі також урожай лохини на хорошому рівні. Тому основну кількість ягід реалізували на внутрішньому ринку. Вартість була вдвічі нижча, ніж у минулі сезони. Це більше на руку покупцям.
Також побачили рекордно низькі ціни на сливу. Гуртова вартість впала до 7 гривень. Вітчизняна слива поступається розміром, смаковими якостями імпортній. Але остання в супермаркетах коштує 60–80 гривень за кілограм. Українські сливи доступніші.
Фермери мали достатньо насіння овочів, щоб засадити площі?
— Великі комерційні компанії купують насіннєвий матеріал, агрохімію ще до Нового року. Фермеру немає сенсу чекати сезону, коли найвищі ціни на все. Продали урожай, є обігові кошти, пускають їх на закупку на наступний рік. Постраждали виробники Херсонщини, які спеціалізуються на ранніх і сезонних овочах. Виробництва практично не було. Хто посадив, то продукцію вкрали і вивезли в Крим і південні регіони Росії.
У наших фермерів були проблеми з імпортною агрохімією. Хтось просто не встиг закупити, не всі обробили поля. Бо довго чекали, шукали, де придбати. На кордонах у перші місяці повномасштабного вторгнення були черги. Першочергово пропускали гуманітарні вантажі та військове озброєння. Постраждали дороги в регіонах, де тривали бойові дії — Чернігівщина, Київщина, Сумщина. Тому складно було приступити до роботи з початком посівної кампанії. На сьогодні всі території, де немає бойових дій, справилися і виростили все в запланованих обсягах.
Які збитки отримали фермери на окупованих територіях?
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, баштанні ще не були посаджені. Крупні компанії не обробляли землю. Тим, хто зважився посадити, довелося платити росіянам, щоб увімкнули воду. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області — лідер із виробництва огірків і томатів. Вони виростили продукцію. На початку сезону в Дніпрі ціна на огірки доходила до 60 гривень. Виробники готові були віддавати по 2 гривні за кілограм. Урожай достиг, а збути його нікуди. Звісно ніщо не окупилося — ні затрати на воду, ні людська праця. Росіяни встановили блокпости й не давали фермерам вивозити овочі на підконтрольні Україні території. Збувати на південь Росії, в Крим урожай не могли. Бо така велика кількість огірків там не потрібна. Деяким фермерам вдавалося доставити бусами товар до Запоріжжя чи Дніпра. Ризикували життям, були підриви машин на дорогах, росіяни на блокпостах застосовували фізичну силу.
Подібну ситуацію спостерігали з першим редисом. На окупованій території, де його виростили, кілограм коштував 5 гривень. А, наприклад, в Одесі продавали по 50.
Які області годували українців цього літа помідорами замість Херсонщини?
— Ранні овочі надходили з тепличних комбінатів і квіткових теплиць центральних регіонів. Великі зусилля доклали виробники Дніпропетровської, Одеської області, Закарпаття. Вони завжди вирощували овочі, але не в такій кількості, як цьогоріч.
Запасів вітчизняних овочів вистачить до наступного сезону чи доведеться імпортувати?
— У лютому була заблокована робота крупних сховищ. Частина продукції залишилася відрізана від українського споживача, частина — знищена. В Україну довелося імпортувати весь борщовий набір, за винятком картоплі. Буряка, моркви, цибулі не вистачало. Тільки цибулі вирощували на Херсонщині 40 відсотків валового виробництва. Тож можна вважати, що її й надалі бракуватиме. Готуємося до імпорту. Плюс у серпні під час масового збору цибулі в південних і центральних областях була дощова погода. До того ж ночі холодні. Сушарок майже ні в кого немає, цибулю намагаються сушити на полі. Продукція піде у сховища поганої якості, не зможе долежати до березня.
У населення спостерігаються панічні настрої через війну, всі стараються робити запаси. Раніше міські жителі не переживали за це. А зараз закуповують більше овочів, незважаючи на високу ціну. Цибуля в гурті коштує 25 гривень, такого не було за всі роки незалежності України. Люди все одно її гребуть, хоча вона поганої якості. Навіть до Нового року не долежить. Фермери зараз розпродують урожай за високими цінами, добре зароблять.
Яка ситуація з іншими овочами борщового набору?
— По картоплі ситуація близька до ідеальної в плані якості та кількості. Вона буде доступна, як і торік. У регіонах, які вирощують пізню картоплю, немає бойових дій. Тому проблем не буде. Буряк і моркву згодом імпортуватимемо. З капустою також можуть виникнути проблеми. Раніше Білорусь покривала нам дефіцит коренеплодів, зокрема й капусти. Нині ми з ними не торгуватимемо, розраховуватимемо на себе. Поляки можуть нам продавати капусту. З цією культурою багато складнощів. В Україні часто так буває: йдуть дощі в червні, коли тільки посходила капуста, плантації доводиться пересаджувати. Це призводить до того, що не завжди вдається зібрати достатній урожай. А буває навпаки — перевиробництво. Капуста коштує копійки до травня як мінімум. Потрібні великі кошти на виробництво, вирощування та зберігання. Можна опинитися в ситуації, що всі капусту заклали, її багато й вона вже нікому не потрібна. Фермери отримують страшенні збитки. Це найризикованіша культура борщового набору, тому без імпорту тут не обійтися.
Третина комерційного виробництва моркви — це Херсонщина. Поставок звідти цьогоріч не буде, тому потрібен імпорт. По буряку ситуація налагоджується. Протягом шести років фермери відмовлялися від нього. Ніхто не вірить у цю культуру. Її споживають у свіжому вигляді тільки українці, білоруси, росіяни і трохи поляки. Коли нам потрібен був імпорт, ні в кого свіжого буряка не знайшлося у сховищах, окрім поляків. А українці не можуть жити без цього овоча. Добре, що цього року буряка більше посадили. Він добре подешевшав, порівняно з морквою. На гуртових ринках кілограм останньої коштує в межах 20 гривень. Буряк по 6–7. Але з квітня-травня наступного року може знадобитися імпорт.
Вітчизняної картоплі вистачить для населення, армії та худоби. Дефіциту, як це було три сезони тому, не очікується. Гуртову ціну не прогнозують вище 10 гривень за кілограм.
Що не вдасться цього року експортувати з овочів чи фруктів, які ми зазвичай продаємо за кордон?
— У плодово-ягідному секторі це кавуни, експорт упав до нуля. Лохина не йшла до Євросоюзу. Там зібрали гарний урожай, то ж українська ягода їм не потрібна. Можна було використовувати морський шлях, щоб постачати в інші країни. Але море закрите. Яблука тільки починаються, експорт буде. У нас вирощують досить багато цих фруктів саме для продажу за кордон. Загалом експорт овочів та фруктів несуттєвий для українського бюджету, порівняно із зерновими. Тому те, що ми втратили на експорті у плодово-ягідному секторі й близько не наближається до мільйонів тонн зерна, що не змогли відправити закордонним покупцям.
Експорт фруктів і овочів важливий для розвитку бізнесу, сільської місцевості. Щоб показати, що в Україні вирощують різні та якісні культури. А казати, що Україна на цьому заробляє, поки що зарано.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
Коментарі