— Попит у Європі на м'ясо равликів — 300 тисяч тонн на рік. А пропозиція — 150 тисяч. Це мене спонукало зайнятися таким бізнесом, — говорить 40-річний Сергій Данілейко. Має равликову ферму в селі Войнівка Чутівського району на Полтавщині.
— Перш ніж вкласти кошти у цю справу, їздив на навчання до фермерів у Латвію, Польщу, Італію. Коли повернувся додому, почав шукати місце для ферми. Основні умови — зручне сполучення з обласним центром, недорога оренда приміщення й централізоване водопостачання. Зупинився на Войнівці. Орендував занедбане приміщення дитячого садка й гектар землі неподалік. Для розведення вибрав два види равликів — хелікс максимо та хелікс Мюллер. Перший — дешевший і менш вибагливий, швидше розмножується. Може давати до 185 ікринок в одній кладці. За Мюллером закріпили титул "аристократа". Бо він потребує ретельнішого догляду, повільніше розмножується. Але на смак ці равлики кращі.
Вклав у бізнес майже мільйон гривень. Найбільше витратив на переобладнання дитсадка під інкубатор. Вигідніше мати власний, ніж закуповувати молодняк у тих же поляків. Зараз можу отримувати зі своєї земельної ділянки до 20 тонн продукції за сезон. Він триває з березня по жовтень. Для равликової ферми не треба багато робітників. Зазвичай її обслуговують двоє. У мене працює троє людей. А ще — коти. Вони знищують мишей, які шкодять равликам. Обираю їх за кольором і пишними вусами. Гарно служать сірі смугасті коти. Їх беру в місцевих.
Равлики — гермафродити й часто змінюють стать. Ікру відкладають у землю, тому ставлю для них ящики з ґрунтовою сумішшю. Далі — справа техніки. З усіх яєць виживає 20–30 відсотків, але цього достатньо. Годую равликів спеціальним комбікормом. А в період інтенсивного спарювання додаю до раціону ще моркву й кабачок. Равлики тоді стають активніші й швидше розмножуються. З інкубатора переселяю молодняк у теплицю, звідти — на відкритий простір. Роблю для них дерев'яні накриття. Стінки вкриваю тонким шаром солідолу, щоб не лізли на людські городи. Збираю, коли досягають розміру стиглої сливи.
Зі збутом проблем немає. Поляки купують найдешевше — від 3,5 євро за кілограм (108 грн. — ГПУ). Бо в них майже 800 своїх равликових ферм. Іспанія та Франція — по 4,5 євро. Українські ресторани платять від 600 гривень за кіло. А 200-грамову порцію продають клієнтам за 100 гривень. Ще вигідніше продавати практично готову до споживання продукцію. Маю міні-цех під Полтавою, де готуємо фаршированих равликів із різними соусами. Потім заморожуємо. Продаю їх у супермаркетах від 156 гривень за 200 грамів. Удома страву треба лише розігріти у мікрохвильовці.
3 
1
Коментарі