До Києва ми з чоловіком і дитиною перебралися наприкінці вересня. Знайшли тут роботу. Раніше жили у Львові.
У батьків "сітроєн" запхали речі — від дитячого ліжка до мішка бульби. Самі їхали в червоній "ладі-вісімці" мого чоловіка. 500 км подолали за 10 год.
Однокімнатну квартиру знайшли того ж дня за газетним оголошенням. Брокерка показала нам два варіанти. Попередила, що студенти все найдешевше розібрали. Спершу поїхали на Вигурівщину-Троєщину. Від центру столиці туди їхали більш як півгодини.
— Никаких детей и собак, — підстаркуватий господар убогої квартири нам відмовив. Бо ми були з дитиною.
Другий варіант — Микільська Борщагівка. Тут пропонували тісну готельку, площею 25 "квадратів" на сьомому поверсі. Смердить сміттєпровід. Старі вікна виходять на дорогу — вул. Гната Юри. Стіни в старих паперових шпалерах. На підлозі лінолеум. Стіни ванної пофарбовані їдкою синьою фарбою, стара чавунна ванна — у тріщинках. У кімнаті дві канапи і шафа.
Господиня захотіла за помешкання 2,8 тис. грн на місяць. Погоджуємося, бо вже вечоріє. У Львові, на житломасиві Сихів ми знімали двокімнатку. Там були вбудовані меблі та посудомийна машина. Платили 1 тис. грн.
На кухні нашого столичного житла гурчить старий холодильник "Донбас". Ніяк не звикну до його шуму, тому щоночі прокидаюся.
На роботу годину добираюся маршруткою або автобусом і трамваєм. Свою зупинку впізнаю по великій клітці для кавунів. Вона з металевих прутів. У транспорті люди рідко поступаються місцем. Кілька разів я сама просила, бо мала сина на руках. Пасажири багато читають — журнали, книжки, рекламні буклети. Усі втомлені. Мабуть, від роботи, кризи і життя.
Ціни на харчі в Києві радують. Дещо коштує дешевше, ніж у Львові. 100-грамова пачка моєї улюбленої кави "Жокей" трохи більше за 6 грн. У Львові така — за 10.
А вуличні перекупки такі ж приязні. Охоче розкажуть рецепт гарбузової каші, і дадуть товар "з походом". У супермаркетах купа людей, особливо в суботу. До ковбасного відділу треба стояти в черзі. Для Львова це дивина. Мабуть, львів"яни менше їдять м"ясива.
А от за зимовим взуттям, курткою поїду до Львова. Чоботи на найдорожчому ринку там дешевші, аніж на дрібному ринку в нашому житломасиві. Дитячі кросівки "Ґеокс" коштують 600 грн. У Львові купила дитині взуття за 350.
Із житлом ми "лоханулися". Шукатимемо дешевше
Від столичного лялькового театру і зоопарку ми із сином у захваті. Бо у Львів привозять виставки тварин. Показують їх, наприклад, у кінотеатрі. Квиток коштує 45 грн. Відвідувачів багато. Приблизно таким же тісним я собі уявляла і столичний зоопарк. А тут воля тваринам. Квиток коштує 25 грн.
Нові столичні знайомі підказали, що із житлом ми "лоханулися". Шукатимемо інший варіант. Бо навіть у житломасиві Оболонь дешевше. Але ми домовилися за три місяці наперед, внесли передоплату.
Потрібно влаштовувати сина в дитсадок. Але ми "не мєсні". Тому треба давати хабар. Десь 3 тис. грн. За перший місяць моя сім"я витратила на облаштування в Києві майже 12 тис. грн.
Бракує церкви. Греко-католицької. Щоб прийти на вечірню, поставити свічку, і не думати, що завтра я не впізнаю свою зупинку, бо заберуть клітку для кавунів. Вона досі стоїть під будинком.
Наша "вісімка" стоїть під будинком. Бо стоянки з охороною досі не знайшли. Не крадуть, то й добре. Відколи перебралися, чоловік жодного разу за кермо не сідав. Виправдовується, що не вивчив дороги. Та я думаю, він просто боїться шаленого потоку машин.
Наші витрати в столиці
Оренда однокімнатки — 6600 грн (перший платіж 2800 грн, такий же аванс. Плата брокерові — 1 тис. грн)
Пальне для двох легковиків — 900 грн
Щомісячні витрати на міський транспорт — 340 грн
Обід на двох у їдальні — 40 грн щодня
Закупка у супермаркеті на три-чотири дні — 200 грн
Прогулянка з дитиною на вихідних — 150 грн
Хабар і довідки для влаштування в дитсадок — 3000 грн
За місяць — 12 тисяч грн
1 
1
Коментарі
6