Найбільшу в Україні зарплату отримують працівники аеропортів, навігаційних служб та екіпажі літаків. Наприкінці 2009-го їм у середньому платили 5,6 тис. грн.
— Насправді отримують удвічі-втричі більше. У нас переважають приватні авіакомпанії. Частину зарплати видають чорним налом, — розповідає киянин Олег, 39 років.
1996-го він закінчив Державну льотну академію, що в Кіровограді. Чотири роки пілотував пасажирські та транспортні літаки в Україні й Росії. Потім подався за кордон.
— Наших льотчиків наймають в Африку та Азію. Знайомі порадили Анголу. Там порівняно безпечно. Зарплата вища, ніж в Україні чи Росії. Мене узяли кавеесом — командиром повітряного судна. Платять ставку 4 тисячі доларів і додатково за нальоти. Власники багатьох авіакомпаній Анголи — колишні радянські кагебісти та військові. Залишилися там іще з 1990-х. Воювали за комуністичний режим. Тепер постачають зброю. В Африці зо два десятки країн воюють, тому попит є. Беруть танки, бронетранспортери, гармати. А ми їх перевозимо з портів. Недавно переправляли з Анголи в Конго кубинських найманців. Не люди, а машини для вбивства. Вони в Африці з 1970-х. Наймаються до тих, хто добре платить.
Часто Олегів Ан-12 завантажують автоматами Калашникова.
— Зброя нова, в мастилі. Виготовлена в 1960–1970-х. Я думаю, її з військових складів у Росії та Україні постачають. Недарма ж в Україні вибухали військові склади. Зброю перевозять через кілька країн. Ми недавно забирали партію в країні Сьєрра-Леоне. Поряд Ліберія. Там українські миротворці стоять. Вантажні літаки в Африці — переважно Ани. Їх у 1990-х порозкрадали із Росії та України. Техніка застаріла, але справно служить. Без проблем сідає на ґрунтовку.
Олег теж має Калашникова. Каже, в Судані чи Сомалі без нього ходити небезпечно.
В Африку беруть досвідчених пілотів, які налітали не менше 5 тис. год. Треба мати дозволи на керування транспортними суднами.
Українців наймають охоче. Бо ті погоджуються на платню меншу, ніж росіяни. У Ліберії українські миротворці-вертолітники отримують від $1,2 тис. Російські літають за $3 тис. Командирам вантажних літаків платять до $8 тис.
— На Новий рік ми стояли в Анголі. Поряд у кабаку компанія росіян пиячила. Один на прізвище Пісчасов, замухришка такий, голосно видає тост: "Желаю, чтобы африканская земля избавилась от хохляцких оборванцев и других плохих людей". Українці встали і влаштували йому ізбавлєніє. У Ліберії переважно росіяни тримають фірми з видобутку золота та алмазів. "Кришує" їх президент країни.
— У наших миротворців регулярно "пропадає" авіаційний гас. Вертолітники збувають його росіянам. Крадіжки списують на місцевих. Влада починає посилені пошуки. Але все марно. Як кажуть тут колишні кагебісти, "у нас паспорта разных стран, но все мы русские в душе", — сміється Олег. — Буває, нас обстрілюють. За цей рік розбилися три Ан-12. Усі з українськими екіпажами. Душ 40 загинуло. Літом у Судані впав Ан-32 із білорусами.
Літаки — переважно Ани. Їх порозкрадали із Росії та України
До Африки їдуть пілоти старші 45 років.
— Удома їх посилають на пенсію за станом здоров"я. А хлопцям хочеться жити на широку. От і їдуть за кордон. Дехто в 65 років іще літає. В Європі чи Америці нова техніка, і їхні навички не потрібні.
Військових льотчиків у Африці наймають на винищувачі МіГ. Платять від $10 тис. Законодавство України та Росії забороняє служити в іноземних арміях. Тому роботу знаходять через інтернет-сайти. Багато оголошень — від посередників.
— Мій напарник натрапив на нібито іспанську фірму, яка набирає людей у Марокко. Зарплата 8 тисяч євро. Ми попросили знайомого перевірили адресу в Мадриді. Виявилося, що фірма — це маленька кімната при барі. Сидить за столом бандитська рожа вербувальника. Говорить із рязанським акцентом. Попадеш до такого — три роки відроблятимеш потім квиток додому.
Надійніше шукати роботу через колег, які вже влаштувалися в Африці. Їхні телефони можна знайти на сайті www.forumavia.ru.
За рік роботи в Африці Олег заробив на квартиру. Купив двокімнатку на столичному Сирці. У ній мешкає дружина Наталя. Потім придбав нове житло у районі Осокорки. Поселили туди квартирантів. Льотчик захворів на малярію. Двічі на рік він уживає ліки, лягає під крапельницю.
Олегів екіпаж працює до 12 год. на день. Кілька годин припадає на політ. Решту часу — на розвантаження. День-два відпочивають.
— У Чаді п"ємо місцевий самогон — спирт із паленим цукром. Наші специ женуть барханівку. Страшна гидота. Сьєрра-Леоне відома паскудним віскі та сифілісом. Збав, Боже, знімати там баб. У Судані негритоски страшні. У Кенії — ні риба ні м"ясо. Трохи кращі в Ефіопії. Біля аеродрому в Кенії є педінститут. Чіпляємо студенток. Найкращі баби в Анголі. І фігуркою, і личком. Бідняки здають нам своїх дочок в оренду по 2 долари за годину. Потім витрачають їх на красиве життя. Можуть купити собі чипсів або кока-коли.
Навчання обійдеться в півмільйона гривень
На військових льотчиків навчають у Харківському університеті Повітряних сил. На цивільних — у трьох закладах. Є Державна льотна академія в Кіровограді, Національний авіаційний університет у Києві та льотний коледж у Кременчуці Полтавської області.
Рік навчання у столичному вузі коштує 15,6 тис. грн. Льотну практику оплачують окремо, по 1,6 тис. грн за годину. У Державній льотній академії весь курс навчання коштує 538,7 тис. грн, включаючи витрати на льотні заняття.
3 
1
Коментарі
2