"Можна сказати, що гречка стала делікатесом"

 

Вартість гречки в магазинах досягнула 100 грн. Крупу де­яких торгових марок пропонують по 185 грн. На ціну вплинув ажіотажний попит на початку війни, дефіцит вітчизняної продукції, відсутність імпорту, за словами експертів.

— Люблю гречку, — каже 20-річний Ігор Дідюк із Києва. — Можу їсти тільки її та борщ, більше нічого не треба. Раз на місяць купую кілограм. Відмовлятися не збираюся, скільки вона не коштувала б. Щоб трохи економити, став звертати увагу на вагову гречку в супермаркетах. Раніше до тих полиць навіть не підходив, брав упаковану. Коли почав жити окремо від батьків, міг купити крупу в порційних пакетах, у яких вона й вариться. Упаковка коштує десь 40 гривень. Потім зрозумів, що це не вигідно. Виходить удвічі дорожче. Раніше гречка була по 60 гривень. Думав, що це дорого. А зараз можна зустріти й по 120 — ціна космічна. Розумію, що війна, економічна криза. Але ж гречку вирощують в Україні, навіть не уявляю, чому вона така дорога. У щотижневому списку моїх покупок є сосиски, ковбаса, сир, куряче філе. Найбільше з цього переліку подорожчав сир. Його став менше купувати. На решті продуктів не економлю. Стараюся перевіряти в магазині упаковки, щоб не придбати російські чи білоруські продукти. Їх небагато зараз, але іноді трапляються. У дитинстві мама привчала мене, що все білоруське хороше: згущене молоко, цукерки. Я вірив. Зараз розумію, що це стереотип.

— Останнім часом ніде не можу придбати улюблену гречку "Сквирянку". Загалом вибір цієї крупи в магазинах зменшився, — говорить 42-річна Валентина Ільїна з Чернігова. — Раніше приходиш у "Сільпо", на полицях викладено 10 видів гречки. Зараз бачу два-три. І подорожчала. Можна сказати, що гречка стала делікатесом. Я менше її купую тепер. Але не через ціну, а тому що живу сама. Донька мешкає окремо, чоловік — на військовій службі. Мені упаковки кілограмової на декілька місяців вистачає. Варю з цією крупою тільки суп. Більше люблю картоплю, рис, макарони часто готую. Мама ділиться гуманітаркою, їм у село без кінця везуть. Роздають рис, манку, ячку, але не гречку. Допомога надходить із-за кордону, а там її не їдять. Сусідка виїхала в Німеччину. Бачила, що гречку продають у магазинах для тварин. Зокрема, як корм птахам. Донька цікавиться правильним харчуванням, завжди їсть зелену гречку. Я їй купувала восени таку по 40 гривень кілограм. Нині вона коштує 80. Щодо інших продуктів, то є село. Постійно їжджу мамі допомагати. Вона тримає худобу, оброб­ляє город. Маємо своє м'ясо, яйця, овочі. Цього року робимо багато консервації. Боїмося, що знову доведеться в підвалі сидіти. Виїжджати з Чернігова не планую, собаку не можу кинути.

— Зараз гречка в середньому коштує 90–100 гривень за кілограм, — розповідає 54-річний Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки. — Останні п'ять років в Україні фіксують дефіцит крупи власного виробництва.

Гібридна війна в аграрному секторі почалася з гречки. Росія агресивними методами зайшла на український ринок 2017 року й захопила його на 50 відсотків. Диктувала умови. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення 24 лютого, кордони закрили. Залишки гречки власного виробництва розкупили, а імпортної не завозили. Це викликало зростання ціни у квітні-травні. Перед Новим роком кілограм крупи коштував 40 гривень. На початку війни вартість зросла до 60, потім дійшла до 100 гривень. Російська гречка коштує удвічі дешевше. Її вирощують в Алтайському краї, потім урожай вивозять у Казахстан. Там міняють етикетки, документи. Крупа стає юридично казахською. Її закуповують наші бізнесмени і везуть в Україну. Наприклад, у червні з Казахстану прибуло майже 2 тисячі тонн такої. Це допомогло стабілізувати ситуацію з цінами в Україні. Але фактично на полицях супермаркетів опинилася російська гречка.

Наші фермери тільки починають збирати врожай, перспективи непогані. Цьогоріч засіяли 120 тисяч гектарів — на 40 більше, ніж у минулі роки. Для України, яка має 30 мільйонів гектарів землі, це невелике збільшення посівної площі. Проблема в тому, що не було чим сіяти. Тому що гібридна війна Росії була направлена насамперед на знищення селекції та насінництва в Україні. Фермери зіштовхнулися з проб­лемою, що не було вітчизняного якісного насіння. Хто що знайшов, те й посіяв. Якщо врожай зберемо хороший, то зможемо забезпечити Україну власною крупою. І можна буде відмовитися від імпортної.

У Росії перевиробництво гречки. Вони захопили наш ринок і розраховували тут її збувати. Гречка популярна не у всіх країнах, не скрізь продаси. П'ять років українські виробники просять уряд заборонити ввезення гречки з Казахстану. Але цього не роблять. Україна могла б сама себе забезпечувати крупою. Ми були третіми у світі по її виробництву, експортували. Зараз виробляємо половину своєї мінімальної потреби. Оскільки цього року посівні площі збільшилися, багато українців виїхали за кордон, зможемо краще задовольнити внутрішній попит. За прогнозами, в жовтні ціна повинна знизитися на 20–30 відсотків.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×