— Усе почалося із заробітків. Поїхав уперше за кордон вісім років тому. Працював на фермах в Австрії, Швейцарії. Наприкінці 2013-го потрапив до господарства, яке знаходилося високо у горах. Доглядав за півсотнею корів. З напарниками їх доїли, варили сир, — розповідає 28-річний Василь Чайковський із села Урмань Бережанського району на Тернопільщині.
Весною збудував сироварню на подвір'ї батьків. Варить сир за швейцарською технологією. Кілограм коштує 200–300 грн.
— Спочатку тільки напарники готували сир. Один був із Бразилії, інший — з Австрії. Я спостерігав за процесом. Потім вони звільнилися. Власник ферми запропонував мені приготувати партію сиру. Дав рецепт, наглядав за процесом. Коли сформував першу головку сиру, зрозумів, що хочу займатися цією справою вдома.
До відкриття власної справи готувався поступово. Ще на заробітках бував на фірмі, що займалася обладнанням для сироваріння. Згодом там замовив собі чан, бойлер. Коли приїхав до батьків, вирішив розвалити стару літню кухню. На її місці збудував сироварню. Щоб продавати сир, треба дотримуватися технології. Має бути підведена вода, стіни обкладені плиткою, витяжка. Усе купував поступово. Продовжував їздити до Австрії на заробітки.
Навесні зрозумів, що все готове до відкриття бізнесу. Якщо зараз не почну, то не зроблю цього ніколи. У селян купив молоко по 5 гривень за літр. За раз зібрав 180 літрів. Зварив свій перший сир сорту "грюйер". Поклав у спеціальне місце, щоб вистоювався. За технологією їсти його можна тільки через півроку. Із 12 літрів молока виходить кілограм сиру.
Починати такий бізнес важко. Щоб розрахуватися з людьми за молоко, щомісяця треба 20–25 тисяч гривень. Чотири місяці не мав прибутків. Сильно підтримав власник австрійської ферми, де працював. Він постійно був зі мною на зв'язку. Казав, щоб я не здавався, все правильно, і так має бути.
Швейцарський сир на смак солодкуватий. Для його виготовлення використовують дуже свіже молоко. Згодом почав варити сир, який потребує меншого вистоювання і не такий примхливий до якості молока. Можна брати пастеризоване. Його виставив на продаж першим, по 200 гривень за кілограм.
У вересні подав документи на грант від місцевого сільгосппідприємства. Виділили 50 тисяч гривень на обладнання для зберігання сиру. В жовтні припинив сироварний період. Корови менше їдять зелені, молоко має гіршу якість. До роботи повернуся вже у травні.
Бізнес окупиться за два роки
За останні три роки в Україні відкрилося 568 сироварень. Найбільше — у Львівській і Київській областях. Варять сир за італійськими, французькими та швейцарськими рецептами.
— Українці приїжджають із заробітків, мають вільні кошти. Тому готові відкривати нові бізнеси, — каже спеціаліст із кредитування 38-річний Сергій Овчарик. — Багато хто працював на подібних підприємствах, бачили рецепти. Знають, де купити спеціальну закваску. Сироварня — нелегкий бізнес. На старті треба вкласти не менше 20 тисяч євро. Гроші потрібні на обладнання та сировину. Перші шість місяців працюють у збиток. Реальна торгівля починається через рік. Сам бізнес окупиться за два роки. На третій рік сироварня стане прибутковою.
Часто власники запрошують італійця чи француза, який має вдома подібний бізнес. Той приїздить, навчає персонал. Запускає роботу сироварні. Таким бізнесом починають займатися колишні воїни АТО. На Київщині останній рік відкрили три козині ферми. Варять сири з козячого молока.
4 
35413