Галина Вігандт влаштовує українок доглядальницями в Німеччині

— Жінки працюють по півтора місяця. Довше витримати важко морально. Адже весь цей час живеш життям людини, за якою доглядаєш, — каже вінничанка Галина Вігандт, 44 роки. Влаштовує українок у німецькі сім'ї доглядальницями, компаньйонками людей похилого віку.

— Витрати на переліт з України до Німеччини беру на себе. Вартість квитка залежить від пори року і свят. Скоро лечу за 420 гривень, назад повертатимусь майже за 700. А у грудні моя працівниця летіла додому за 3000 гривень. Доглядальниці харчуються і живуть у сім'ї, де працюють. За добу заробляють 36–48 євро (від 943 гривень до 1257 грн. — ГПУ). Більшість клієнтів можуть самостійно себе обслуговувати. Але в домі потрібна людина, яка прибиратиме, готуватиме, ходитиме за покупками, супроводжуватиме пенсіонера. Правда, деяким потрібен повний догляд. Через це серед основних вимог до працівниць є вік. Беру на роботу жінок від 35 до 55 років. Хоча траплялись і старші доглядальниці, які в 60 років досить бадьорі. Іноді вимагають водійські права. Обов'язковим критерієм є знання німецької мови, хоча б на елементарному рівні. В деяких випадках перед від'їздом достатньо пройти місячні або двомісячні курси. За освітою я викладач іноземних мов, тому екзаменую працівниць. Підказую, даю необхідну літературу, рекомендую програми і сайти з вивчення німецької.

Три роки тому Галина їздила на заробітки. За оголошенням знайшла польське агентство працевлаштування. Була доглядальницею в Німеччині.

— Сама виховую трьох дітей, зар­плати не вистачало, — каже. — Тому зважилась і поїхала на заробітки. Три місяці доглядала за бабусею. За цей час усвідомила, що можу більше. Передивилася всі документи. Зрозуміла, що польська фірма, яка влаштовує наших жінок на роботу, нічого особливого не робить. Те саме можу і я. На попередньому місці роботи займалася документами. Ця бабуся, за якою я доглядала, стала першою клієнткою. Її сім'я повірила мені, ми підписали контракт. Я відкрила банківський рахунок у Польщі. Знайшла в Україні працівниць. Потім ця ж літня жінка почала рекомендувати своїм знайомим. Маю хорошу репутацію, німці мене знаходять самі.

Коли починаю співпрацювати з новими клієнтами, перші тижні доглядаю за людиною самостійно. Дивлюся на умови праці, основні потреби клієнта. Потім підбираю працівниць. В одну сім'ю беру двох. Кожні півтора місяця вони змінюватимуть одна одну. Коли нова працівниця приїздить на місце, я залишаюсь із нею на кілька днів. Уводжу в курс справ. Показую, де магазини, лікарня. Важливо ще в Україні добре придивитися до майбутньої працівниці. Вона має бути морально готова виконувати цю роботу. Дехто важко адаптується, сумує за домом. Але в жодній сім'ї до наших дівчат не ставилися погано.

×