"Чисте пальне можна робити хоч із коноплі, — жартує Борис Кравець, 66 років, директор науково-виробничого підприємства "Тренд". — Уявіть, їдете в машині, а за вами натовп наркоманів".
Його джип "Кіа Спортейдж" має дизельний двигун. Господар заправляє його рапсовим пальним. Замість 10 літрів солярки, які потребує така машина на кожні сто кілометрів, рапсового пального пан Борис витрачає всього на півлітра більше. Потужність двигуна, щоправда, дещо знижується. Проте господар цим не переймається. Адже вуглекислого газу в повітря викидається на 10% менше, а сажі взагалі — наполовину. Заправляється біодизелем на власному підприємстві, яке займається удосконаленням сільськогосподарської техніки. Бо на заправках біопального ще немає. Але в Деснянській адміністрації Києва вже лежить заява на будівництво першої "чистої" станції.
Біодизель можна виготовляти з будь-якої олії. В Україні популярніша для цього — ріпакова. Її змішують із метиловим спиртом і лугом. Суміш відстоюється. Далі ділиться на біологічне паливо та гліцерин. Від фосфатів та клітковини біодизель очищують водою. Відходами переробки можна годувати худобу. А з гліцерину роблять миючі засоби. На 1000 літрів біодизеля йде три тонни насіння ріпаку.
Переваги рослинного пального вже оцінили фермери. Ігор Антонік, 50 років, директор сільськогосподарського підприємства "Рапсодія", що у Липовецькому районі на Вінниччині, провів експеримент. Зібравши ріпак, там на своєму обладнанні добули біодизель. І "прозріли": вигідно мати своє, ніж купувати дизель. Літр солярки коштує 3,37 грн, а собівартість біодизеля — 2,20 грн/літр. Щоб зорати 2000 га поля, — а саме стільки є в "Рапсодії" — треба 200 тис. л солярки, яка обходиться у 674 тис. грн. А вартість такої ж кількості біодизеля — 440 тис. грн. Тепер фермер збирається повністю перейти на своє пальне.
Літр солярки коштує 3,37 гривні, а собівартість біодизеля — 2,20 гривні/літр
— Як орали тракторами землю, все поле смаженою картоплею пахло, — сміється Ігор Петрович.
Цього року в Україні посіяли понад 700 тис. т ріпаку. Чистий дизель робитимуть усі, хто купить урожай. Клієнтами стануть державні та приватні установи. Шість олійниць — у Вінницькій, Чернігівській і Запорізькій областях, а також Слов"янську, Харкові та Дніпропетровську — вже оснащені необхідним устаткуванням. Невдовзі їх перелік поповнять київський та одеський заводи. Останній переганятиме пальмову олію, яку купуватимуть в африканських країнах.
Професор Харківського політехнічного інституту Володимир Семенов, 60 років, досліджував біодизель. Хімік розповів, що при згоранні олії виділяється шкідливий окис азоту. Але його дію нейтралізують вприскуванням води у випускний колектор двигуна. Учений вважає, що заяви про шкідливість рослинного пального поширюють нафтовики, бо виробництво біодизеля знижує їх прибутки.
— В Україні не дуже хочуть, щоб розвивалася біодизельна промисловість. Це шкодить нафтовому бізнесу, — каже Володимир Григорович.
Світ переходить на біопальне
У багатьох країнах Європи власники авто з чистим пальним отримують пільги від держави. Німеччина в рік випускає 1 млн 300 тис. т біопалива. Тут діє 1500 біозаправок. Французи щороку добувають 780 тис. т, поляки — 230 тис. тонн. У Таїланді ж із 2007 року збираються виробляти мільйон тонн щодня.
1 
1
Коментарі