Львів'янин 32-річний Леонід Цирко 8 років працював інженером-проектувальником на приватних будівельних фірмах. Торік вирішив змінити фах. Звільнився з роботи, записався на комп'ютерні курси. Зараз працює програмістом. Заробляє в шість разів більше, ніж на попередній роботі.
— Коли закінчив школу, будівельний факультет вважався одним із найпрестижніших. Думав, що з таким дипломом отримуватиму хорошу зарплату, — розповідає Леонід. — Уже на п'ятому курсі влаштувався на підприємство. Отримував 1200 гривень зарплати. Думав, що для початківця це нормально. Мовляв, наберуся досвіду — тоді заживу. Протримався чотири роки. У колективі більшість працівників були пенсіонери. Вони тішилися й малій зарплаті, бо це були додаткові гроші до пенсії. Ще й кожен намагався чимось торгувати: один мед принесе, інший — домашні помідори. Хлопці мого віку теж намагалися крутитися. Двоє скинулися грішми та купили вантажівку. Вечорами і на вихідних підзаробляли. Я так не вмію. Хотів, аби гроші мені приносив диплом. Та ще й сім'я з'явилася. Було соромно перед дружиною, що заробляє більше.
Аби потрапити на наступну фірму, витримав конкурс. За посаду змагалися чотири фахівці. Там сподобався молодий колектив. Зарплата була на 2 тисячі гривень більша. На співбесіді обіцяли премії. Та жодного разу не дали. Спочатку думав, можливо, не справляюся з навантаженням. Від інших співробітників почув, що їх теж ніколи не преміювали. Натомість керівництво фірми часто повторювало, як нами тішиться, які ми гарні фахівці. Організовували свята у ресторанах, давали путівки на море. Але мене таке не влаштовувало. Хотів отримувати нормальну зарплату і сам вирішувати, куди їхати у відпустку: на базу відпочинку від роботи чи за кордон.
Якось зустрів однокласника-програміста. На його фірмі з'явилася вакансія. Запитав, чи мені таке цікаво. Але попередив: перші півроку треба буде працювати безкоштовно. Зарплата піде на оплату комп'ютерних курсів та англійської. Порадився з дружиною. Вона погодилася півроку утримувати сім'ю, аби я тільки змінив роботу.
На новому місці нічого складного — програми складати не важче, ніж проектувати будинки. Чого не знав, на курсах навчили. Уже півроку отримую вшестеро більшу зарплату. З дружиною почали відкладати на машину. Меншого сина влаштували у приватний садок. Жодного разу не пошкодував, що ризикнув.
— Закінчила місцевий університет за спеціальністю "Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології". Зрозуміла, що знаю тільки основи. І роботу з гарною зарплатою не знайду, — каже 23-річна Ольга Антоненко із Черкас.
— Подруга запропонувала їхати разом учитися в магістратурі Львівської політехніки. Мала отримати професію автоматизатора на підприємстві. Коли побувала на пивзаводі та побачила величезні машини, зрозуміла, що це не моє. Вирішила все одно довчитись.
Коли закінчився університет, поїхала додому писати дипломну роботу. Згадала про друга, який ще три роки тому пропонував піти з ним на курси програмування в Черкасах. Вони безкоштовні, але туди важко потрапити. Їхній сертифікат цінується. Треба скласти вступні тести, пройти співбесіду. Готувалася по п'ять-шість годин на день, дивилася відео в інтернеті та читала статті. Було 15 місць і 230 заявок. На тестах набрала 65 балів зі 100. Запросили на співбесіду. Головне — показати бажання вчитися. Мене зарахували.
Курси тривали з жовтня по травень. Спонсори навчання — великі ІТ-компанії. Так готують собі спеціалістів. У групі були люди різного віку, з досвідом і без. Одразу відсіялися восьмеро. Або просто переставали ходити, або не витримували навантаження. Коли отримала сертифікат, один із викладачів порадив роботу в американській фірмі, де працював. Співбесіду пройшла успішно. Запропонували втричі більшу зарплату.
Компанії оплачують навчання
— Роботодавці в першу чергу звертають увагу на особисті якості кандидата, досвід, уміння системно мислити. Аналізують, чи зможе працівник навчитися нового. Наявність сертифікатів із додаткових курсів чи тренінгів не завжди впливає на рішення брати людину на роботу, — каже експерт ринку праці Тетяна Пашкіна, 47 років.
— Інколи компанії легше за власний кошт навчити працівника того, що справді необхідно для роботи. Деякі мають свої корпоративні університети. Особливо це стосується виробничих підприємств, що відчувають дефіцит кадрів. Їм легше оплатити додаткові курси, ніж шукати нових людей.
Часто працівники записуються на курси, бо так сподіваються вибити собі вищу зарплату чи посаду. Раніше це спрацьовувало для програмістів. Водночас додаткові курси й самоосвіта швидше допомагають підвищити самооцінку, ніж отримати роботу. Звісно є випадки, коли без підвищення кваліфікації ніяк. Йдеться про лікарів, бухгалтерів, будівельників. Наприклад, лікарня закуповує нове обладнання. Медпрацівників навчатимуть, як правильно користуватися ним.
2 
35413
Коментарі