"Вигідно сіяти все. Але ми вже кілька років робимо ставку на пшеницю. Бо після неї не треба давати полю відпочивати. А соняшник чи ріпак виснажують землю", — розповідає Микола Долобан, 56 років. Він головний бухгалтер фермерського господарства "РОМ" у селі Велика Севастянівка Христинівського району на Черкащині.
У господарстві 876 га землі. Половину засіяли озимою пшеницею, 50 га ячменем. 100 га виділили під ріпак. Насіння замовляють сортове. На 1 га треба до 180 кг.
— Сусіди, бувало, збирали по 20 центнерів пшениці з гектара. А ми — 71. Бо робимо аналіз ґрунту в Смілянській лабораторії. Це дозволяє визначити підходящі добрива. У Великій Севастянівці глибокі чорноземи. Тому, приміром, аміачної селітри ми не вносили. Дали карбамід і вапняково-аміачну селітру. Цього року теж використаємо ці добрива, — розповідає Микола Долобан. — Щоб нормально заробити на пшениці, врожайність має бути не менше 50 центнерів на гектар.
Щойно зійде сніг, посіви озимини перевіряють на схожість. Виймають на полі моноліти —пласти ґрунту з посівами завбільшки метр на метр. Ставлять їх у тепле місце. Коли озимина проросте, лічать рослини.
Зерно продають узимку, коли ціна підвищується
— Якщо занадто рідка озимина, досіваємо. Це додаткові витрати. Минулої зими посіви перезимували вдало. Їх обробляємо гербіцидами, засобами від бур"янів та отрутою проти клопа-черепашки. Вигідніше гербіцид внести, ніж потім по кілька разів техніку ганяти. Урожайність у нас добра. Товар ходовий. Покупців шукати не треба, самі знайдуться. Зерно можна продати Держрезерву.
Господарство "РОМ" має новий комбайн "Фіат агро" і зерносховище. Тому продають урожай не одразу після збирання, а коли ціна підвищиться. Зазвичай узимку.
— За тонну продовольчого зерна восени давали до 1100 гривень. Зараз на 150 гривень більше. Хто має змогу притримати, одержує додатковий прибуток.
Як правило, з 1 га збирають 3–6 т пшениці. За новими технологіями — 9 т. Витрати на обробіток такої площі становлять 1–4,5 тис. грн. Отже, на 1 га пшениці заробляють 1,7–5,2 тис. грн.
Цукровий буряк вирощувати невигідно
Фермери відмовляються від цукрового буряку.
— Ми раніше планували під нього 130 гектарів. Але не раз бувало так: завезуть люди буряк на цукровий завод. А той ні цукру, ні грошей не віддає. Ходиш потім і клянчиш. А держава тільки приписи видає, що й почому продавати, — каже Микола Долобан із фермерського господарства "РОМ". — Тому ми не сіємо буряк.
Колись на Черкащині працювали 23 цукрозаводи, виробляли 500–700 тис. т цукру. Тепер діють два підприємства. 2009 року дали тільки 46 тис. т продукції.
— Ціна на цукор формувалася штучно. Тривалий час її диктували на рівні 3,5–4,5 гривні за кіло. Цукрові заводи програвали, тому й закрилися, — каже генеральний директор овочепереробного підприємства "Златодар" Володимир Лук"янець, 53 роки. — Раніше уряд виплачував селянам дотацію — 750 гривень за кожен гектар буряків. І ті їх вирощували. 2009-го про дотації й мови не було. Тепер заводів мало. Здавати буряк доводиться за тридев"ять земель. Це невигідно. Як наслідок — дефіцит і висока ціна цукру.
1 
1
Коментарі
4