Більше половини зарплати українці витрачають на продукти та оплату комунальних послуг, порахували в Держстаті. Також купують одяг, взуття, ліки. Економлять найбільше на відпочинку та розвагах.
— Найдорожча моя покупка — дрова. У грудні торік купили шість складометрів дубових за 4 тисячі гривень, — говорить Інна Альбоща, 47 років. Працює помічником вихователя у дитячому садку в місті Сміла Черкаської області.
— Відкладали разом з чоловіком із літа по тисячі щомісяця. Живемо на дві мінімальні зарплати. Грошей не вистачає, тому намагаємося економити практично на всьому. Овочі, яйця та м'ясо маємо домашні. Тримаємо невелике господарство. Рідко купуємо ковбаси, солодощі та молочні продукти. Загалом на продукти йде близько 3 тисяч щомісяця. На одяг зазвичай теж відкладаємо. Такого немає, щоб отримати зарплату і відразу купити куртку чи чоботи. Зараз збираємо на ремонт, хочемо переклеїти шпалери. У планах замінити вікна на металопластикові.
56-річна Ольга Новгородська зі Сміли міряє в магазині весняне пальто.
— Пуховик вже скоро треба скидати. Весняного нормального одягу немає. Торік восени купила пальто в молдован, які торгують по вівторках і суботах. Заплатила 500 гривень, — каже. — За місяць вийшла з ладу блискавка і тканина "полізла". Одягати вже між люди не можна. Тиждень тому передали 1,5 тисячі гривень за частину паю. Вирішила не витрачати на дріб'язок, а придбати нормальне пальто. Працюю в аптеці прибиральницею. На мінімальну зарплату не дуже розбіжишся. Чоловік робить водієм на фірмі, отримує 6 тисяч. Усі продукти купляємо. Заощаджувати немає можливості. Живемо від зарплати до зарплати, часто користуємося кредиткою.
— Восени минулоріч купив мотоблок на дачу, — розповідає 62-річний Петро ТИЩЕНКО з Черкас. — Перед тим продав два старі мотоцикли за 10 тисяч гривень. Дісталися від батька. Забрали колекціонери з Черкас.
— На мотоблок добавив ще 5 тисяч гривень. Іде весна, треба обробляти город. Маємо біля Черкас шість соток. Завжди наймали сусідського хлопця з мотоблоком. За роботу або платили, або чимось допомагали сусідам. Отримую пенсії трохи більше як 2 тисячі. Недавно її збільшили на 40 гривень. Це ще нічого, куму добавили 2,5 гривні. Дружина працює в магазині касиром. Зарплата — трохи більше 5 тисяч. Підробляю ремонтом старих радіоприймачів і електриком. Загалом маємо щомісяця до 10 тисяч гривень. З цієї суми щоразу відкладаємо 10 відсотків на позапланові покупки, подарунки дітям і внукам. На продукти грошей не шкодуємо. Купляємо все, що треба. Червоної риби та ікри не їмо, але молоко з м'ясом є постійно. На квартплату йде майже 3 тисячі. Субсидії цьогоріч не маємо. Її навіть не оформляли, бо біля нас прописані діти з онуками. Ну і виручаємо аптеки.
— Найбільша покупка минулого року — шкіряна куртка. Коштувала 4 500 гривень. Мріяв про таку п'ять років, — каже черкащанин Андрій ПАСІЧНИЙ, 29 років. Працює палітурником у видавництві.
— Брав у магазині шкіри та хутра, який тримають турки. Казали, що роблять шалену знижку. На ціннику було написано 15 тисяч. Гроші відкладав із зарплати. Ще родичі на день народження подарували 2 тисячі. Заробляю 5 000 гривень, востаннє зарплату піднімали перед Новим роком на півтисячі. На оренду квартири з дружиною скидаємося по 1 500–1 700 гривень на місяць, продукти — ще 1 500–2 000. Шикувати не виходить. М'яса не купуємо, сало та консервацію дають родичі. Кілька разів на місяць дозволяємо собі палку сирокопченої ковбаси. Можемо сходити в піцерію чи кіно.
Із дружиною маємо роздільний бюджет через велику різницю в зарплаті. Вона заробляє удвічі більше. Так ніхто не відчуває себе в боргу перед іншим. Дружина намагається відкладати щомісяця кілька тисяч. Позичав у неї 1 500, коли їхали на відпочинок у Карпати. Повернув за кілька місяців.
8 
35413
Коментарі