Міністерство охорони здоров'я займається закупівлями обладнання, ліків, а повинне розробляти політику в цій галузі. Терміново необхідно прийняти закон "Про заклади охорони здоров'я як самостійні неприбуткові підприємства". Керуючись ним, влада повинна укладати договір із ними на той чи інший об'єм медичної допомоги. Наприклад, заклад охорони здоров'я може пролікувати тисячу пацієнтів з певною патологію. З ним укладають контракт, держава оплачує вартість медичної допомоги. А решта хворих, які хочуть там лікуватися, робитимуть це за гроші. Це може бути добровільне страхування, лікарняна каса чи в якийсь інший спосіб.
Потрібно міняти терапевтів на сімейних лікарів. Сімейний лікар — це лікар загальної практики. Якщо взяти вартість обстеження у нього і в терапевта, то це буде в сім-десять разів дешевше. Бо вузький спеціаліст знає тільки свій фах, а лікар загальної практики знає більше.
Треба розвивати групову сімейну практику лікарів: педіатр, терапевт і акушер-гінеколог. В інституті на шостому курсі варто ввести підготовку субординатури із загальних спеціальностей: лікар загальної практики, педіатр, гінеколог, терапевт, лікар-хірург. Спершу студенти проходять субординатуру по базових спеціальностях. А після 6-го курсу направляються в інтернатуру по тих спеціальностях, в яких сьогодні є потреба в держави. Лікарі загальної практики мають готуватися не менше трьох-чотирьох років по протоколах і стандартах, які є в Європі й Америці.
Сьогодні люди самі платять за лікування й обстеження. А треба щоб галузь фінансувалась для забезпечення проблем пацієнта. На первинну допомогу витрачається не більше 5 відсотків коштів, які виділяються з бюджету на медицину, а має бути хоча б 30 відсотків.
Швидка допомога зараз реагує на всілякі необґрунтовані виклики, а повинна обслуговувати справді хворих. Там мусять працювати не медики-лікарі, а фельдшера. Вони мають надати першу невідкладну допомогу на місці пригоди і доставити пацієнта в лікарню. Чим краще працюватиме сімейний лікар, тим менше буде викликів швидкої допомоги.
Не потрібно будувати нових лікарень. Приміщень і так достатньо, треба їх лише відремонтувати. А в нас навпаки: будують багато перинатальних центрів, витрачають туди гроші, бо вони під чиїмось патронатом. Закупівлі ліків теж ідуть під певним патронатом. Витрачають гроші на дороговартісне обладнання. Це ж дуже престижно — "погляньте, ми будуємо!".
Микола Поліщук, доктор медичних наук, екс-міністр охорони здоров'я з лютого по вересень 2005 року
5 
1
Коментарі
10