— Маринь, почекай, ще свічки куплю, бо вже в хаті нема. А як знову виб'є світло? Вони, гади, не попереджають. Минулого тижня ввечері не стало, я якраз їсти варила, — перемовляються двоє літніх жінок у понеділок вранці у продуктовому магазині на території військового містечка в Яворові на Львівщині.
— Ага, візьми, візьми. В мене вдома багато є. З минулого року. Пам'ятаєш, тоді ми весь грудень не мали ні світла, ні тепла. Я тоді десь 30 штук купила, то лишилися.
Містечко розташоване на околиці Яворова, біля лісу. Двадцять дві 5-поверхівки — обабіч вул. Івана Хреститиля. Там живуть близько 3,5 тис. людей. Через борги Міноборони перед "Львівобленерго" їм постійно вимикають електроенергію. При цьому жителі платять за неї за підвищеним тарифом.
— Уявіть, весь Яворів сплачує за світло по 28 копійок за кіловат-годину. А нам з минулого року рахують по 42 копійки як гуртожиткові із загальним лічильником, — розповідає 38-річна Оксана Тимко. Веде зі школи 8-річного сина Андрія. — Але ж ми маємо у своїх квартирах лічильники, споживаємо світло як звичайні городяни. Ми з чоловіком не військові, купили тут квартиру шість років тому. Спокусилися, що сім'я терміново виїжджала, віддали нам за півціни. А тепер мучимося. Воєнні терплять, бо мають непогані зарплати, преміальні. Бояться навіть пікнути щось не те, бо начальство зразу на ковйор викличе.
Місцеві кажуть і про погану якість теплопостачання — батареї взимку ледь теплі. До того ж тарифи за тепло там найвищі в області — 7,98 за 1 кв. м.
— Ходила провожати до Львова внучку на науку, — заходить у будинок №60 70-річна Катерина Василівна. Стріпує хутряну шапку. — Хоч відігріється в гуртожитку. Каже, ходить там у футболці на короткий рукав. А дома, як приїжджає, зразу ковдрами вкривається. В хаті така лють, що не до витримання. Я за комунальні послуги плачу 600 гривень — майже всю пенсію віддаю. А в тій хаті так мучуся, хай Бог боронить.
49-річна Ольга Хомкіна з трикімнатної квартири №2 запрошує до себе. Її чоловік — колишній афганець. Посеред невеликої кімнати стоїть електричний обігрівач. На спинках крісел висять шерстяний светр і бавовняний халат. Ліжко незастелене.
— Не застеляємо, бо не прогріється і буде холодно спати, — каже Ольга Хомкіна. — Купили по отакій масляній батареї в кожну кімнату. Але, як світло відключають, то і вони не помагають. Я в хаті постійно тепло вдягнена. От недавно купила собі хутряні тапочки, бо від підлоги тягне. Гарячої води ми вісім років не маємо. Поставили бойлер. Але фільтри на воду мусимо міняти три рази в місяць. Бо від тої води, яку нам подають, вони зразу чорні стають. Зверталися у Верховну Раду до депутата Анатолія Гриценка, про свої біди розказали. Він — у Міністерство оборони. То нам прийшла відповідь, що проблеми з теплом на місцевому рівні треба вирішувати. А щодо електроенергії, то міністерство начебто судиться з "Львівобленерго". Вимагає перерахувати вартість енергії.
— Жителі містечка платитимуть менше за тепло, якщо відділити їх будинки від військової частини і поставити на баланс міста, — говорить міський голова 54-річний Степан Венгерак. — Ми погодилися обслуговувати їх, подали документи у Міністерство оборони. Але відповіді звідти немає. Щодо тарифів на електроенергію, "Львівобленерго" повинне перезаключити поокремо з кожною квартирою договір про надання послуг.
— Міністерство оборони й утримувати житлові будинки у належному стані не в силі, і втратити їх не хоче, — розповідає 49-річний Ярослав Качмарик, голова комісії з питань бюджету соціально-економічного розвитку Львівської облради. — Жителям раджу набратися терпіння, бо процес передачі майна може затягнутися до півроку. Ініціативною повинна бути міська рада, яка має писати звернення до Міноборони. Далі урядовці самі вирішують передавати чи не передавати майно. Якщо дають погодження, проводиться оцінка та інвентаризація майна. І насамкінець сесія міськради приймає рішення про передачу його територіальній громаді.
1 
1
Коментарі
3