— Кажуть, якщо буде землетрус силою хоча б 2 бали, все місто провалиться під землю, — говорить бориславець Всеволод Пакуш, 52 роки.
Розмовляємо у вівторок по обіді у центральному парку міста. 100 років тому Борислав входив у трійку центрів нафтовидобутку у світі. Через викачану нафту під містом утворилися порожнини.
— Ще у 1980-х там життя кипіло, — каже. — Атракціони були, дітей повно, музика грала. Навіть чортове колесо стояло. Зараз Борислав вимирає. Доріг у місті немає — тільки напрямки. Почали ремонтувати одну вулицю до Євро. На Дрогобич дорога взагалі жахлива. Ціни космічні. Тільки за воду платимо у три рази дорожче, ніж у Львові. І тої не дають.
Бориславці отримують воду по 3 год. вранці та ввечері. Останній місяць з перебоями.
— Три тижні з кранів нічого не ллється, — розповідає прибиральниця школи №7 на вул. Володимира Великого. — Минулого понеділка привозили машиною воду. Ми взяли три куби, за тиждень усе використали. Тепер звечора набираємо відрами сніг. Складаємо у великий бідон у каптьорці, там тепло. До ранку все тане, і миємо підлогу. В їдальні нічого не готуємо — обходимося соками і випічкою.
— У міську раду і водоканал по кілька разів на день телефоную, — говорить директор школи Микола Опока, 47 років. — Прошу, щоб привезли води. Усе обіцяють, що ми перші на черзі. Кажуть, що труби замерзли. Точно не в нас — ми з котельні робили пробний пуск, усе функціонує. Говорять: "Чекайте весни". А весною через паводки вода у водозаборі брудна. І так по колу.
Каже, їхня школа розташована на порожнині. Показує прилад, який висить у вестибюлі.
— Це газова сигналізація. Якщо рівень газу буде перевищений, одразу дасть знати. Комісія раз чи двічі на рік усе перевіряє. Раніше поряд зі школою був шурф, через який качали нафту. Старожили, які будували школу, кажуть, що тут усе безпечно. В землю забили 200 свай, зверху плита, яка не дає газу пробитися нагору.
До криниці на сусідній вулиці стоїть черга.
— Як мені надоїли ті бутлі, — каже Марія Савчин, 43 роки. — Життя не миле, доки дотягнеш. У мене діти день і ніч поміняли з тою водою. Вночі деколи тече з крана, то встаємо митися, прати. Нафта дає усім прикурить. Он тиждень тому недалеко звідси був викид. Усю землю залило чорним, смерділо. Тільки іскра — була би пожежа. Вночі чути свист — це газ виходить з-під землі. Мріємо виїхати хоч би в Дрогобич. Але квартиру тут ніхто не купить, кума другий рік продає. Може, один дзвінок був, за ціну спитали, і далі тиша. Чоловік сьомий рік у Португалії на будові. І так через сім'ю. Хто має трохи здоров'я, їде на заробітки. У кого є батьківська хата в селі, лишають усе і переїжджають.
2 
1
Коментарі