У райцентрі Теребовля Тернопільської області найбільші соняшники виросли у мікрорайоні Сади на подвір"ї пенсіонерки Віри Самолук, 70 років.
Колишня працівниця фабрики ялинкових прикрас Віра Самолук живе на вул. Ломоносова. До неї направила сусідка, Ірина Гураль, аби подивився, яке диво виросло за хатою.
Ворота відчинені, на подвір"ї кілька робітників біля бетономішалки, ще двоє — облаштовують дах нової хати, що притулилася до старої. На порозі сидить жінка й лущить кукурудзу. Сміється, коли дізнається, чого приїхав.
— Ото пішла слава, люди бараболю велику мають чи городину, а в мене — соняшник, — каже жінка, показуючи на велетенського розміру рослини, що ростуть біля хати.
— Cин із Австрії насіння передав, — розповідає пані Віра. — 22 вересня моєму Івасеві минуло п"ятдесят, аж не віриться, — змахує сльозу. — Чоловік Петро помер торік у січні. Усе планував, як ми "золоте весілля" справимо, але не дожив кілька місяців.
Доки син на заробітках у Відні, з Тернополя донька Галя з чоловіком Олегом навідується щотижня. Нині тут нову хату добудовують.
— Насіння соняшника посадила наприкінці квітня, і сусідам дала, — продовжує жінка.— У них не такий високий виріс. А в мене бачите який. Майстри, що в нас будують, міряли — вийшло біля п"яти метрів. А корінь пішов, напевно, до метра, аж фундаменту дістав. Соняшник десять днів зацвітав. Спочатку з країв, а потім до центру, колами отак. Але насіння білувате. Кажуть, треба окропом залити хвилин на десять, то має почорніти. Пізніше попробую. Як ріс, я ті квіти щоранку цілувала, ніби до сина пригорталася.
Жінка, аби стримати сльози, піднімає голову й береться рукою за товстелезне соняшникове стебло. Каже, фотографію до Відня синові надішле, аби побачив цю красу.
2 
35413
Коментарі