четвер, 12 лютого 2009 17:25

Вихованці інтернату розводять папуг і морських свинок

Автор: фото: Вікторія ЦИМБАЛІСТА
  Дмитро Король (праворуч) та Олег Вітовський латають взуття у майстерні Снятинського інтернату на Івано-Франківщині
Дмитро Король (праворуч) та Олег Вітовський латають взуття у майстерні Снятинського інтернату на Івано-Франківщині

— То все учні роблять своїми руками, деколи навіть мені не віриться, але так воно є, — хвалиться директор Снятинського інтернату для дітей-інвалідів на Івано-Франківщині Леонід Шимчук, 59 років. — Ходімо, я вам з радістю покажу, як живуть мої діти.

Понад 100 вихованців інтернату самі заробляють на життя — плетуть просяні віники на продаж, розводять морських свинок і папуг. По обіді на території закладу нема нікого. Дорослі йдуть на роботу до майстерні, молодші — у класи на заняття.

Директор веде коридорами. Стіни обвішані дитячими аплікаційними роботами й вишивками. У кімнатах спального корпусу ліжка застелені, на стінах і підлозі килими, багато вазонів.

— Зайдіть до мене, я вам покажу, як живу, — гукає 21-річний Павло Черченко. Він втратив зір кілька років тому, до майстерні не ходить. — Я вмію гарно співати, розказую вірші. Недавно на фестивалі для дітей-інвалідів виграв диплом, — показує, як сам застелив ліжко.

— Для них отак сидіти без діла — найбільше покарання, — каже Шимчук. — Коли не слухаються, то я  лякаю, що працювати не підуть. Умить стають чемними.

Прямує до майстерні, де шиють робочі рукавиці й латають взуття.

Взуття ремонтують хлопці зі здоровими руками, ноги в багатьох ампутовані.

У 29-річного Василя Бараболі немає лівої ноги, на руках — шести пальців.

— Кращого крійника годі знайти. У його руках ножиці просто горять, відмальовує на тканині потрібний шаблон, потім раз-два — і готово, можна зшивати, — показує викрійки директор.

У дворі розміщена майстерня із виготовлення віників. Тут кожен має свої обов"язки: одні чистять стебла сорго, інші його відмочують у воді, зв"язують у пучки.

На медикаменти для однієї дитини держава виділяє в день 71 копійку

— До мене брат недавно приїжджав із Коломиї, хтів додому забрати. Не поїхав я з ним. Тут роботу маю, мене годують, і я комусь потрібен, — розказує Леонід Василик. Він в інтернаті з 5-річного віку, має психічні відхилення.

Коля Котелюк, 26 років, заправляє в середину віника кінці ниток, що залишилися після зв"язування. У нього дитячий церебральний параліч. Ще два роки тому навіть ліжка застелити не міг. Після щоденної роботи тепер може тримати ложку, одягнутися.

— Коля спочатку зіпсував один віник, потім другий, двадцятий, п"ятдесятий, зате п"ятдесят перший у нього вийшов. Тепер робить, як ніхто, — найкраще, — тішиться Леонід Онуфрійович.

Віники інтернат здає оптовим замовникам

по 5,5 грн. Беруть по 50–100 шт. Рукавиці продають

по 3 грн, у стільки ж оцінюють і щітки для біління стін.

Вихованці інтернату також розводять на продаж папуг і морських свинок. Здають їх у зоомагазини і приватним покупцям. Пару птахів — за 200 грн, свинок — по 36 грн.

Своєю працею неповносправні заробляють на рік понад 30 тис. грн. За них заклад купує продукти харчування і медикаменти. Частину заробітку кухарі витрачають на додаткове шестиразове харчування. Влаштовують його двічі на тиждень. Готують піцу, деруни та голубці.

— На медикаменти для однієї дитини держава виділяє в день 71 копійку, на їжу — 8 гривень 84 копійок. Якби нам не помагали благодійники й ми самі не працювали, навряд чи вижили б, — додає Леонід Шимчук. — Робимо все для того, щоб наші вихованці після закінчення інтернату змогли залишатися в нас і надалі. Бо діти звикають одне до одного, до вчителів. І отримують велику травму, коли їм доводиться нас покидати.

Зараз ви читаєте новину «Вихованці інтернату розводять папуг і морських свинок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути