— Якби мені дали час, то за п'ять років ви не впізнали б область, — запевняє 58-річний Олександр Сендега. У 2003–2004-х він очолював Львівську облдержадміністрацію. Після помаранчевої революції дотепер керує державним підприємством "Львівгазвидобування". Є депутатом облради від Партії регіонів.
Зустрічаємося у сучасному офіс-центрі підприємства. Сендега у білій сорочці з короткими рукавами, світлих штанях і туфлях. Стіни кабінету обвішані картами області.
Сесію облради транслюють в інтернеті. Депутати стали відкритіші?
— Це політична реклама. Депутатська більшість ("Свобода". — "ГПУ") хоче показати, як усе погано при сьогоднішній владі. Тут постійні образи. Обов'язково очорнять тебе. Усі заяви, які роблять колеги-депутати, — з цинізмом, неповагою, брудом. Кожне питання розглядають через призму політичну, щоб заробляти дивіденди на майбутнє. Інколи мені просто не хочеться перебувати в такій залі.
Моя фракція — малочисельна. Наші пропозиції проходять мимо. На останній сесії розглядають питання Грибовицького сміттєзвалища. У проекті рішення пропонують визнати Грибовичі територією екологічного лиха. Ну визнаємо, і що далі? Де є ті інвестори, що хотіли взятися за утилізацію? Послухали заступника міського голови півгодини, покритикували. На тому все й закінчилося.
Настав час адміністративної реформи. Той, кому ми довірили владу представницьку, хай формує виконавчий орган. Хай депутатський корпус не тільки критикує, а бере у свої руки дороги, школи, лікарні. І покаже, як треба робити.
Ви завжди називали себе аполітичним господарником. Чому балотувалися від "Регіонів"?
— До мене звернулися люди з цієї політичної сили як до безпартійного. Попросили бути в їхніх списках, переконали, що налаштовуються на розбудову. У 2003–2004 роках я працював з Януковичем, коли був губернатором, а він — прем'єр-міністром. Також з Азаровим — він був тоді першим віце-прем'єром. Мені з ними дуже багато вдалося зробити. Сихівський шляхопровід різні люди 15 років обіцяли. Ми його збудували за вісім місяців з усіма розв'язками. Так само розбудували центр Жовкви, завершили будівництво львівського онкоцентру, першої черги кардіоцентру у Львові.
Поїхав тоді якось серед літа в Жовкву. Там мене зустріли пікетом 40 сімей, які жили в замку в жахливих умовах, без туалетів. Я ще не знав, як це зроблю, але пообіцяв, що на Святвечір вручу їм ордери на нове житло. Вони кажуть: "Брехун". Я знайшов недобудови у Жовкві. Подав свою пропозицію Азарову. Поїхав до нього на прийом, а він питає: "Гроші не розкрадуть?". Треба було 5 мільйонів. "Даю один, як щось зробиш, приїдеш по решту", — каже мені. Я приїжджаю за пару місяців. Азаров питає: "КРУ посилати?". Кажу — та посилайте. Повірив мені, решту дав. Як вручав ордери, люди плакали.
Що влада робить неправильно у підготовці до Євро-2012?
— 1999 року з покійним Георгієм Кірпою ми відновлювали тодішній аварійний стадіон "Україна". Там зроблений добрий початок. Якби всю прилеглу територію привести до європейського стану, то це обійшлося б у 500 мільйонів гривень. Паралельно можна було б іще й стадіон СКА підтягнути. А вклали такі великі гроші (2,5 млрд грн. — "ГПУ") в арену, на якій зіграють кілька матчів. Люди, котрі вирішили її споруджувати, втечуть і будуть збоку спостерігати. А обслуговування ляже на чиїсь плечі.
А от реконструйований аеропорт буде служити і служити, відіб'є себе. Великий плюс — ремонт доріг. Такого обсягу робіт, який виконують нині, я не пам'ятаю.
Яких помилок ви припускалися, коли були губернатором?
— Ні про що не шкодую. Завжди треба прогнозувати. 2004 року президент Леонід Кучма років п'ять не приїжджав на Львівщину, бо тут ширилися лозунги "Україна без Кучми". Він поїхав у Німеччину. Там його спитали про німецький завод у нашій області — "Леоні". Звідти мені дзвінок, що Кучма їде на Львівщину. При організації візиту мені поставили умови, що делегація має проїхатися на новому автобусі ЛАЗ. Та який ЛАЗ — завод ледве працював. Діватися ніде — робимо на конвеєрі новий автобус. Прокатали його 50 кілометрів, служба безпеки перевірила. Та щось мене сумніви взяли. Я кажу помічнику: "Бери новий "Неоплан" і весь час їдь позаду та будь на зв'язку". Кучма приземляється, заходимо в автобус. Я сідаю з ним, збоку — Кірпа. Каже, щось димом чути. "То від шасі літака занесло", — переконую їх. "Та ні, — Кірпа зривається з крісла, — горимо!". Дим стелиться по підлозі. Виходимо, а там ще й люди з транспарантами під аеропортом стоять. "Ну от, почалося", — каже Кучма. Подумав, що почалися диверсії. Я телефоную, з-за рогу приїжджає інший автобус. Сідаємо. Під аеропортом, виявилося, стояла партія соціал-демократів, вітала президента. Кучма заспокоївся. Про задимлений автобус ніхто не дізнався. Всі подумали, що президент новий ЛАЗ оглянути хотів. Виявилося потім, це масло попало у пічку для обігріву й почало диміти.
Скільки отримують працівники "Львівгазвидобування"?
— 3500 гривень. У нас працюють 1180 людей. Зараз святкуватимемо сторіччя початку видобування газу на Львівщині. Пік був 1960 рік. Тоді в Західній Україні видобували 12 мільярдів "кубів". Зараз — мільярд. Регіон сам не може забезпечити себе газом, споживає вдвічі більше. Видобуток і використання газу стають невигідними. Пробурити одну свердловину обходиться у кільканадцять мільйонів. Та й споживачі сьогодні переходять на інші джерела енергії. Миколаївський цементний завод використовував колись півмільйона "кубів" на добу, сьогодні — кілька десятків тисяч, перейшов на вугілля.
Односельчан улаштовує на роботу
Олександр Сендега починав кар'єру сортувальником на Львівському поштамті. Кажуть, іще до губернаторства заручився підтримкою соціал-демократів і покійного Георгія Кірпи, тодішнього міністра транспорту.
Він виховав двох синів — Романа і Тараса. Обидва одружені. Хрещеним Тараса є народний депутат від Партії регіонів, власник ринку Південний у Львові— Петро Писарчук. Тарас працює у правоохоронних органах у Києві. Дружина Сендеги 54-річна Лариса Романівна — начальник управління казначейства у Галицькому районі Львова.
Про дружину і про те, де живе родина, говорити відмовляється.
— Це моя особиста справа, — нервує.
Екс-губернатор народився в селі Полтва Буського району.
— Сендегу в нас усі поважають, — каже жителька села Надія, 54 роки. — Він колись і дорогу зробив, і телефони провів. Нині організовує туристичні поїздки для селян по святих місцях, сама недавно в Крехів їздила. Купив колись комп'ютери до школи, їх, правда, потім украли. В селі живе його мати 84-річна Ольга. Хата її непоказна, проста. Багато селян їздить до нього про роботу просити. Усім помагає.
2 
1
Коментарі
1