Автоперевізникам і чиновникам Львова, Рівного й Ужгорода показали спеціальні механізми, які допомагають пасажиру-інваліду потрапити до салону міського транспорту.
Для ознайомлення до Львівської обласної ради під"їжджає демонстраційний мікроавтобус "Мерседес Спринтер" компанії "Дхолландія Україна" з трьома зразками підйомників. Усі вони годяться для монтажу в міському транспорті.
— Вантажопідйомність обладнання сягає 300–350 кілограмів, один підйомник коштує 2 тисячі 500 євро, — розповідає представник "Дхолландія Україна" Олег Федорів. — У Європі такі поширені. У нас, на жаль, перевізники не зацікавлені встановлювати їх у свої автобуси.
Координатор програм безбар"єрності Національної асамблеї інвалідів України та депутат Львівської облради Ярослав Грибальський, 55 років, вважає, що вирішувати цю проблему має місцева влада. Чоловік понад 30 років пересувається у візку. Спеціально приїхав на презентацію техніки, щоб її випробувати.
— Для людей з обмеженими можливостями головна проблема — добратися до місця роботи чи навчання, — каже Ярослав Володимирович. — Є низка документів, які передбачають, що при купівлі транспорту за бюджетні кошти надаватимуть перевагу автобусам, пристосованим для перевезення людей у візках. Це ж стосується і фірм-перевізників. Видаючи ліцензії, чиновники мали б зважати, чи є в парку автобуси, обладнані для перевезення неповноправних. Але з 2003 року жодна з цих вимог у Львівській області не виконана. Автотранспортники лукаво мотивували це тим, що немає таких автобусів або пристроїв. От тепер відмовками не обійдеться.
Чоловік заїжджає на підйомник. За допомогою спеціального важеля піднімає майданчик на рівень салону.
— От би завжди так, — додає. — А то вулицями Львова їздять хіба сім тролейбусів із низькою підлогою. Але до салону не завжди потрапиш. Водій мусить близько під"їжджати до тротуару, щоби спускова дошка не була надто похилою. Якщо ж стане трохи далі, то й не заїдеш усередину.
— Я живу на вулиці Пулюя. До центру можу добратися хіба тролейбусом "двійкою", — додає інвалід І групи Сергій Мулін, 46 років. — Та на кожному маршруті тільки один із низькою посадкою курсує. Іноді більше години його чекаю. Щоб сісти у звичайний, мушу кликати на допомогу трьох людей. Один-два не впораються.
— Для того, аби транспорт із таким обладнанням пустити в дію, потрібно підвищити вартість проїзду, — каже голова Асоціації перевізників Львівщини Роман Лобода. — Автобуси з таким обладнанням значно дорожчі. Якщо звичайний коштує 240–250 тисяч гривень, то автобус із обладнанням для комфорту інвалідів обійдеться в мільйон гривень. Сьогодні жоден автоперевізник Львівщини не готовий купити таке обладнання.
4 
1
Коментарі