"Треба три роки вкладати по 100 тисяч доларів"

 

— Учора підрахували, у скільки нам обійшовся концерт. Виявилося, ми вийшли на нуль, це дуже добре. Переважно за такий концерт влітаєш у мінус 40–60 відсотків, — говорить львівський співак Андрій Заліско, 35 років. Минулого тижня він відсвяткував 15-річчя своєї творчої діяльності концертом у Львівській опері. Заліско відомий з першого українського хіт-параду кліпів "Територія А". Зустрічаємось у "Віденській кав'ярні" в центрі міста. Співак у смугастій сорочці, джинсах. Замовляє чорний чай.

— Я хотів квитки робити доступніші, по 40–150 гривень, щоб кожен міг прийти і послухати щось своє. Організатори переконали продавати дорожче, до 200 гривень.

Дорого виступити в опері?

— Треба торгуватися. Для нас, львівських, дешевше. Від 30–40 тисяч гривень за день роботи — привезти апаратуру, розставити, прорепетирувати і концерт. 15 тисяч — реклама на сітілайтах, радіо і телебаченні. Загалом концерт обійшовся у 95 тисяч гривень.

Звідки така сума? Маєте інший бізнес?

— Я робив концерт не заради прибутку. Хотів відзвітувати за 15-річну діяльність. Щоб люди послухали українських пісень, задумалися над їх словами. А то у нас тепер кілька слів і ритм — ось уся пісня. Можна було, звичайно, і заробити. Виступити самому зі своїм балетом, у дешевшому театрі без декорацій, відеозйомки, взяти простішу апаратуру. Я ж хотів з плазмами. Торік я провів 70 концертів по Західній Україні. За ці заробітки і жив. Свій бізнес, кафе у центрі міста, передав батькам. Тепер я до нього не маю стосунку, грошей звідти не беру.

Яка публіка в райцентрах?

— Вони концерти рідко бачать. Сидять, слухають, у залі тиша. Закінчилася пісня — чемно аплодують. Пам'ятаю, у Моршині співав "Повернись на Україну" про наших емігрантів. Кожен другий у залі плакав.

Зараз хочу більше їхати на Схід і Південь. У 1990-х, коли ми їздили містами з "Територією А", люди там знали українських пісень і співали з нами. Зали були переповнені. Недавно виступав в Маріуполі, Донецьку. Люди дивувалися: "А што, єсть єщо такіє красівиє украінскіє пєсні?".

Чому гарний голос і творчість не дають досить коштів на прожиття?

— Це нікому не потрібно. Послухайте радіо, подивіться, кого крутять по телебаченню. Нині деградація української естрадної сучасної культури. У нас відсутні закони, які захищали б українських артистів. Немає закону про меценатство, коли підприємець, котрий має капітал і хоче вкласти його в культуру, не платить податків державі.

Як співаки пробиваються на всеукраїнський рівень?

— Бувають різні випадки. Наприклад, хороший продюсер артиста побачив, і вирішив ним займатися, вкладати гроші. А ще краще, коли закохався у співачку. Тоді їй пощастило. Продюсери вимагають співати і російською, вважають, так слухацька аудиторія розшириться. На мій погляд, це дурня. Щоб бути відомим, треба в рік вкласти приблизно 100 тисяч доларів. І так мінімум три роки. За показ кліпу на всеукраїнському музичному каналі треба заплатити 100–180 доларів. А щоби пісню побачили, треба "крутитися" приблизно два-три місяці і хоча б три-чотири рази на день.

Чи багато беруть на місцевих радіостанціях за ефір пісні?

— Ні, у Львові взагалі простіше. Можна домовитися і по бартеру. Якщо пісня хороша, її з радістю покрутять безкоштовно.

Що треба, аби записати добрий кліп?

— Гарну пісню найперше. Далі — продюсера хорошого. У Львові є прекрасні режисери і оператори. Знімають порівняно дешево. Я боюся, щоб їх за кордон не вкрали. Кліп обійдеться приблизно у 3 тисячі доларів.

Ви принципово не співаєте російською?

— Так. У мене є дві англомовні й одна іспанська пісня. У польських хіт-парадах "Тач мі"" була у сотні найкращих танцювальних пісень рік тому. Гонорари мені за це й досі на картку приходять — це десь 200 доларів щомісяця. За своє авторство пісень в Україні торік офіційно заробив 8 тисяч гривень — десь на якихось національних каналах мене крутили.

×