Лісничий Микола Шевчук, 43 роки, з села Устя Корецького району Рівненської області три роки тому знайшов у лісі дике порося. Забрав його додому. Нині ходить на полювання з кабанихою.
Шевчуки живуть у просторому будинку над рікою Случ, неподалік лісництва. За Нюрою — так назвали порося — доглядає 14-річна дочка лісничого Алла.
— Батько — затятий мисливець, — дівчина підходить до загону та свистить у кулак. За кілька секунд чути задоволене рохкання — величезна дика свиня щодуху мчить до огорожі. — Е, та ти скучила! — дівчинка перехиляється через огорожу і гладить свиню по спині. — Нюра не любить бути одна. У загороді є ще дві домашні свині. Та хіба то компанія для неї?
На Нюру лісничий Шевчук натрапив у День пам"яті жертв аварії на ЧАЕС під час патрульного об"їзду. Порося відбилося від матері й помирало.
— Коли привіз порося додому, пробували годувати його з піпетки — нічого не вийшло. Дуже кволе було. А ввечері мама помітила, що воно ссе молоко в собаки. Ягдтер"єр Ніка саме привела цуценят, — розповідає Алла. — Певно, тому і прийняла свиню за свою. Пізніше Нюра пила молоко з однієї миски з котом, росла з мисливськими псами. Їх у батька шестеро. Гасала з ними двором, гралася. Якось навіть пробувала давати лапу. Лише гавкати не навчилася.
За розмірами Нюра давно наздогнала своїх домашніх сусідок. Та господарі не знають, скільки вона важить.
— Нюра дуже чистоплотна. Любить хуліганити — перевертає речі, давить курей. Цього літо вже трьох з"їла, — скаржиться дружина лісничого Світлана. — Варто дурній курці перелетіти огорожу — і все, не зловлю, то Нюра зжере!
Коли свині виповнився рік, Микола Адамович спорудив для неї окремий вольєр. Узимку Нюра ночує просто неба. Лісничий кидає на землю соломи, вона робить з неї кубло. Шевчуки кажуть, що свиня охороняє подвір"я не гірше за пса.
— Якось пішов на полювання, а Нюра побігла за моїми собаками, — сміється Микола Шевчук. — Довелося приманювати її на хліб і вести з лісу. Ану як утече, а потім іще хтось випадково вполює!
Односельці побоюються дикої свині.
— Нюра не агресивна, але любить напасти зненацька. Раніше за дітьми по селу ганялася. Два місяці тому перелякала сільських парубків, які поверталися додому з дискотеки, — сміючись, каже Алла. — Часом тікає до лісу — їсти жолуді. За день-два вертається.
Також Шевчуки тримають молодого вовка — знайомі подарували минулого літа. Шість років тому до лісу від них утекла дика косуля Міка, а 2004-го лісничий відпустив на волю пару зайців. Нині Микола Адамович мріє про невеликий зоопарк. Нещодавно колеги пообіцяли принести чоловікові лисеня.
8 
35413
Коментарі