Світлана викувала меча з ресор

 

На лицарському турнірі "Луцький замок", приуроченому закриттю осіннього сезону, демонстрували мечі. Один із них був гордістю клубу історичної реконструкції "Святий Грааль" — його з ресор викувала для коханого студентка Луцького технічного університету Світлана Сичук.

На лицарський турнір Світлана прийшла з чоловіком, з яким розписана лише півтора місяця. Три роки тому 21-річну студентку зарахували до Клубу історичної реконструкції "Святий Грааль" у Луцьку. Дівчина тоді гуляла Старим містом, зайшла в Замок Любарта. Побачила хлопців в обладунках, що билися на мечах. І вирішила: я теж так хочу.

— Перші два місяці ми з дівчатами розучували бранль — є такий середньовічний танець, — каже Світлана. — Навіть плаття собі пошила "середньовічне", три ночі сиділа над ним клято. А потім виявилося, що дівчата на турнірах лише стіни підпирають. Надоїло. Пішла просити щит і меч, кілька дівчат мене підтримало, почали змагатися. До речі, дівчата жорстокіші під час двобоїв. Якось після одного з тренувань мама глянула на мої плечі, а вони в синцях! Казала, більше в замок не пустить.

Із майбутнім чоловіком Світлана теж познайомилася в Замку Любарта. Віталій Сичук на прізвисько Гамадрило навчав дівчину битися на мечах. А на день народження подарував коханій власноруч сплетену кольчугу. Коли наближався день народження Віталія, Світлана вирішила викувати для нього меча.

Віктор і Світлана пішли на базар автозапчастин, купили дві уживані ресори до "москвича".

Знайшли кузню, винайняли робоче місце.

— Я вперше в кузню як зайшла, все, думаю, дурна ідея. Потім помаленьку почало щось вимальовуватися. Розкувала спочатку залізо, відрізала зайве, підігнала за розмірами гарду і рукоятку. Форми надавала уже з Сільвером, — киває на друга Світлана. — Потім просто зняла нагар і відполірувала.

На все знадобилося десять днів. Світлана пропускала пари у Луцькому державному технічному університеті, запізнювалася на побачення. Чоловіки, яким випадково вдавалося застати Світлану за роботою, втрачали мову. Дивилися, намагалися щось порадити. Дівчина чемно відмовляла. Казала, що вона новачок у ковальській справі. Хто не вірив, тим показувала попечені руки — після першого ковальського досвіду на долонях повністю облізла шкіра.

Найтяжче жінці було розкувати лезо меча від середини до країв. Коли все було готове, ковалі сказали, що з них не всі так можуть, тим більше перший раз.

— Та я нормальна, — каже. — Люблю дамські романи читати, макраме в"яжу, вишиваю сама. Оце відколи з Вітьком живемо разом, сама їсти готую. Чоловік хвалить.

×