У червні — розпал браконьєрського вилову вугрів. Після нересту їхнє м"ясо соковитіше, жирніше. Для багатьох селян Волинської області продаж цієї риби став джерелом поповнення сімейного бюджету.
Колишній житель містечка Шацьк на Волині 34-річний Василь Коробець десять років торгує копченими вуграми. У червні знову приїхав на озеро Світязь, щоб узяти 50–70 рибин і перепродати їх у Луцьку, Києві чи Одесі.
— Київські ресторани купляють вугрів по двісті гривень за кіло. Часом стою на Бессарабському ринку. Там їх із руками відривають. — каже Василь, пакуючи старий рибацький рюкзак рибою.
Василь мій товариш іще змалечку. Щоправда, останнім часом бачуся з ним лише раз-два на рік — коли приїжджаю відпочивати на озера.
— Із кожної поїздки маю триста доларів чистими, — розповідає Василь. Він відставляє рюкзак і дивиться на мене. Я мовчу. — Нормальні гроші! — Не витримує товариш.
Бізнес перекупника тримається на особистих знайомствах. Тутешні хазяї самі ловлять вугрів і коптять їх за хатою в маленьких коптильнях. Рибінспекція насідає, тому торг із перекупником часто відбувається вночі, за пляшкою, подалі від стороннього ока. Кількох рибаків-браконьєрів уже засудили умовно й присудили штраф.
Досвідчений рибалка може за сезон упіймати 300–400 рибин. За кіло живого вугра просять недорого — 50–100 грн. А за копченого платять 150–200 грн. На кіло припадає три-п"ять рибин довжиною до метра.
Цього літа вперше за останні 20 років у селах неподалік Світязя відновили цілком офіційний продаж живих вугрів. Рибалки Шацького національного парку під час нересту виловити зі Світязя за ліцензією близько 950 кг вугрів. Це так званий санітарно-меліоративний вилов задля збереження популяції іншої озерної риби. Бо зажерливий вугор під час нересту поїдає ікру щуки, окуня і плотви.
Делікатес з"явився в супермаркетах Луцька
— Ловимо їх ятерами, — розповідає заступник директора Шацького національного парку Петро Юрчук, 45 років. — Потім зважуємо рибини, щоб не перевищити ліміт. Продаємо тутешнім селянам і відпочивальникам із санаторію "Лісова пісня" та турбази "Шацькі озера".
"Офіційного" живого вугра купують по 60 грн за кіло. Курортники прохають тутешніх господинь приготувати юшку або засмажити рибу. До речі, вона не має дрібних кісток, окрім хребта. Її м"ясо ніжніше за курятину. А тушкований вугор прирівнюється до вишуканих страв із рябчиків.
Заборона на промисловий вилов вугра не зупиняє тутешню армію рибалок-браконьєрів. Вони навіть вважають себе "санітарами" озер, а вугрів — "шкідниками".
— Вугор — зажерливий хижак і винен у дефіциті риби, — скаржаться вони.— На мілководді їсть ікру. Полює на дорослу рибу.
Щоправда, браконьєри кривлять душею, засуджуючи вугра і не чіпаючи подібного хижака озера — канадського сомика з його непомірним апетитом. Сомик на курорті неліквідний. А попит на вугрів зостається високим.
Віднедавна копчений делікатес з"явився в супермаркетах Луцька, на стихійних базарах Ковеля і навіть на українсько-польському митному переході у волинському Ягодині.
Наш знайомий Василь Коробець задоволено поплескує наповнений вуграми рюкзак. Чоловік сідає в автобус Шацьк–Луцьк. Обіцяє навідатися на свою малу батьківщину через місяць із сім"єю. Не задля бізнесу, а на відпочинок. Хоча інстинкт рибалки-торговця завжди свердлить ізсередини.
— Навесні німці приїздили в Шацьк. Ходили селами і скуповували копчених вугрів. Люди кажуть, три тисячі рибин назбирали. Напевно, торгують ними на чемпіонаті світу з футболу? — не заспокоюється Василь.
2 
1
Коментарі
1