Домогосподарку з Рівного 36-річну Ольгу Нечаєву називають найвправнішою майстринею макраме в області. З кількох тисяч вузликів вона виплітає понад 70 видів квітів — троянди, маки, кали, яблуневий цвіт, орхідеї, едельвейси тощо.
Квартира Нечаєвих на вул. Струтинської нагадує музей. На стінах по дві-три картини з плетеними рослинами на велюровому тлі. На туалетному столику спальні — кілька десятків плетених букетів.
— Почуваєтеся як в оранжереї, правда? — запитує майстриня. — Бачите, листя ніби проїла гусінь, — показує на плетену березову гілку. — За кілька кроків не відрізниш від справжньої. Плету пальцями — без шпильок, гачків і спиць.
Пелюстку діаметром у сантиметр Ольга робить за день, поєднуючи понад 100 вузликів. Над великою квіткою працює місяць. Аби сплести букет, потрібно не менше року.
— Єдине, чого не можу зробити, — лев"ячий зів. Таке воно покручене. Ну, не розумію, як можна це виплести, — жінка знизує плечима. — Нині працюю над квітами кліматісу. Як доплету — подарую матері на день народження.
Ольга народилася в селищі Мізоч Здолбунівського району. Плести квіти з паперового шпагату навчилася від матері.
— Мама плела оригінальні кошики на свята і цим годувала сім"ю. Коли продавала кошичок за сім карбованців — для мене і сестри це означало, що в домі буде зайва цукерка, — згадує Ольга.
За макраме майстриня сідає щодня о п"ятій ранку. Скаржиться, що на креми і мазі для рук витрачає не менше грошей, ніж на нитки. Відпочинок пальцям дає лише на свята.
— Не думайте, що це забава, — зітхає жінка. — У мене постійно кровоточать пучки, шкіра стирається до м"яса. Руки просто не витримують багатогодинного сидіння з нитками. Щоб перепочити, берусь за вишивання.
Нечаєва не працює. Гроші на придбання ниток, рамок для картин і спеціальної фарби дає їй чоловік Георгій.
— Жора пишається моїми картинами. Часто приводить друзів і бізнес-партнерів — щоб подивилися, — каже Ольга.
Щороку на День незалежності Нечаєва виставляє свої роботи на вернісажі за кінопалацом "Україна" в центрі Рівного.
— На виставках чоловіки цілують руки, а старенькі пані стоять біля квітів, дивляться і чомусь плачуть, — розповідає Ольга. — Мер Віктор Чайка довго тримав у руках мої чорнобривці — сказав, що то його улюблені квіти.
Плетені квіти жінка не продає.
— Як скажу, що прошу за ромашку 20 гривень, — люди мене не зрозуміють. Але за безцінь ніколи не віддам, — каже майстриня. — Усьому, що вмію, навчила єдину свою доньку Тамару. Та вона не хоче займатись макраме, а я не силую.
6 
35413
Коментарі