Четвер, 29 березня 2007 18:01

Олександр Карасьов розшукав украдену іномарку

Автор: фото з архіву родини Карасьових
  На пікніку в 2000 році біля машини жителя міста Нововолинськ Олександра Карасьова стоять його 9-річна онука Людмила (праворуч) та її подружка. Через чотири роки цю машину вкрадуть. Господар знайде її розібраною на частини на автошроті
На пікніку в 2000 році біля машини жителя міста Нововолинськ Олександра Карасьова стоять його 9-річна онука Людмила (праворуч) та її подружка. Через чотири роки цю машину вкрадуть. Господар знайде її розібраною на частини на автошроті

Третій рік вимагає покарати винних у викраденні його автомобіля 56-річний інженер "Укртелекому" Олександр Карасьов із Нововолинська Волинської області. Вночі 23 січня 2004 року злодії обікрали два гаражі. Виламали вантажівкою металеві двері й викрали Олександрів "Фольксваґен Ґольф" і "Опель Кадет" сусіда Володимира Козачука.

Міліція оглянула місце пригоди й не знайшла жодних зачіпок для розшуку. За три дні на квартиру Карасьових зателефонували викрадачі.

— Заплатіть 1600 доларів за викуп машини, — вимагали бандити. — Заберіть заяву з міліції, зніміть іномарку з розшуку.

"Фольксваґен Ґольф" Карасьови купили 1996 року за $5 тис., поміняли кузов, зробили капітальний ремонт двигуна.

— Часто шастав машиною у службових справах, щоліта їздили з онуками на озеро Світязь, — каже Олександр Павлович. — Син Павло товар возив. Тепер наймаємо транспорт.

Минув місяць, відколи міліція розпочала пошуки автівки. Потерпілі перевіряли гаражі, де знайомі бачили їхні машини. Господар якось упізнав своє авто біля світлофора. Та не встиг наздогнати. 23 лютого Карасьови таки знайшли свій "фольксваґен" на автошроті села Жвирка Сокальського району на Львівщині, за 30 км від Нововолинська.

— Приїхали з сином до автошроту нібито для купівлі кузова, — каже Олександр. — Зайшли й побачили нашу розібрану машину. Впізнав кузов по наклеєних етикетках, рихтованому задньому крилі й бензобакові. Ми відразу повернулися до Нововолинська, аби розповісти слідчим про знахідку.

Того ж вечора Олександр Павлович звернувся до місцевого відділку УБОЗу. Потерпілий найняв мікроавтобус, вантажників і за власні гроші відвіз оперативників до автошроту.

— Міліціонери в цивільному зайшли до бухгалтера. Питають, де подівся вчорашній кузов від "фольксваґена". Жінка ніби чекала на приїзд незнайомців. Каже: "Щойно продала. Кому — не пам"ятаю", — згадує Павло. — Мене зло взяло, бо на полиці побачив руль від батьківської машини. Зірвав клямку — показую бухгалтерші. Я особисто видряпав "Саша, Паша, Валя". А вона сміється: брехня, ми цей руль півроку тому в алкаша купили.

Оперативники зізналися, хто вони, й почали обшук. У цей час біля брами загальмували два мікроавтобуси.

Господар фірми 40-річний Богдан Сачко із озброєною газовими пістолетами підмогою, почали погрожувати міліціонерам. Ті навіть хотіли дзвонити до сокальської міліції.

Обшук тривав до ночі. Знайшли безліч дрібних деталей від машини Кисельова, два десятка львівських, волинських і рівненських номерних знаків. Три з них — від міліцейських авто. Оперативники затримали господаря шроту і доправили до Сокальського райвідділу міліції. За добу відпустили. А наступного дня в лісі під Сокалем знайшли спалену "Опель Аскону". Це був автомобіль із Нововолинська, який викрали разом з іномаркою Карасьових.

Брехня, ми цей руль півроку тому в алкаша купили

— Слідчий нововолинської міліції Григорій Золотавін записав хазяїна шрота свідком у справі про викрадення, — каже потерпілий. — Я звернувся до Нововолинської прокуратури. Там наказали порушити кримінальну справу проти Сачка і накласти арешт на його майно.

Минуло три місяці. Жодних слідчих дій з боку міліції не було. Підозрюваний продовжив торгувати запчастинами.

— Я не купував машини, а лише деталі до "Фольксваґен Ґольфа", — дає свідчення власник фірми "Автошрот" Богдан Сачок. — Придбав оптом у незнайомця, не пам"ятаю коли.

Викрадені кузов машини і двигун не знайшли. Потерпілому вривається терпець — пише скаргу про зволікання зі слідством до Генеральної прокуратури України. Прокурор Федоренко помилково відсилає листа до прокуратури Києва. У столиці здивовані. Папери потрапляють до прокурора Нововолинська.

— Заступник міського прокурора написав мені листа: слідство триває без порушень, — каже Карасьов. — У приватній розмові попередив: більше до прокуратури не ходи. Сачко був і буде свідком. І крапка.

Знервований Олександр показує мені товсту підшивку. Це три роки марного листування з Міністерством внутрішніх справ, Секретаріатом президента і парламентською приймальнею.

На мить перериваємо розмову. Чоловік червоніє, на спітнілих скельцях окулярів з"явилися краплі поту. Схопився за хворе серце.  1968 року Олександр Карасьов пережив клінічну смерть. Боронив від п"яного рецидивіста трьох малолітніх дівчаток. А той штирхнув чоловікові в серце ножа.

— Знайомі з міліції призналися, що не пригадають, аби клієнт знайшов украдену машину, відвіз оперів на місце, а ті нічого не зробили, — Карасьов бере пігулки валідолу. — Власник шроту сміється в очі, бо, напевно, має кришу зверху.

Три дні тому новий слідчий у справі Андрій Просєнцев повідомив Карасьова, що автошрот у селі Жвирки Сокальського району закрили. Нововолинська міліція не може знайти колишнього господаря торгової точки запчастин Богдана Сачка.

Зараз ви читаєте новину «Олександр Карасьов розшукав украдену іномарку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі