Найчастіше купують пейзажі

 

— У начальника ювілей — 50 років, — розповідає касир банку у Львові 37-річна Галина Щурко. — Скидалися цілим колективом по 150 гривень на картину. Купили красоту — ліс, олені. А начальник образився, мовляв, зараз це не модно. В очі не казав, але по офісу всі говорять. Картину так ніде і не почепив, стоїть під стіною.

Поцікавилися у продавців живопису, які сюжети купують найчастіше.

У магазині-салоні "Художник" на початку просп. Шевченка продають картини тільки членів Спілки художників України. Крамниця дає націнку 35%. Найдорожча робота коштує 15 тис. 930 грн.

— Дорогі полотна купують дуже рідко, — розказує директор Олександра Наконечна. — За 2–3 тисячі продати ще можна, а дорожче 10 — майже нереально. Буває, що 15 гривень у касі кілька днів лежать. До нас ходять, як у музей. Дивляться нові твори, цікавляться авторами. Але нічого не купують. Багатих більше цікавить кітч, китайські сувеніри з ринку Вернісаж. Нещодавно мали чи не перше за останні роки велике замовлення. Директор якоїсь фірми купив 18 робіт Світлани Стародубцевої по 700–800 гривень. Це невеличкі квадратні полотна, схожі на народну вишивку.

Питаю, які картини найпопулярніші серед покупців.

— Тенденцію простежити важко. Буває, художник приносить таке страшне, що не хочеться виставляти. А його купують у перший же день. Часто запитують картини з козаками чи гуцулами. Навіть поляки козаками цікавляться. Але їх чомусь тепер не малюють. Якби хтось зробив портрети Шевченка, Франка — розібрали би. Та художники не беруться. Туристи з Росії питають, чи є картини в стилі соціалістичного реалізму. Але ми такого не продаємо.

Галерея "Зелена канапа" на вул. Вірменській має власний сайт. Там можна подивитися картини, виставлені на продаж. Найдорожча робота — "Зима на селі" львів'янина Петра Сипняка, $2700.

— Пишемо в доларах, бо так коротше вимовляти ціну, — всміхається працівниця галереї Галина. — Сказати, що покупців приваблюють якісь окремі сюжети, не можу. Переважно в нас скуповуються колекціонери, яких цікавлять конкретні автори. Одні хочуть пейзажі Петра Сипняка, інші графіку Богдана Сороки, ще хтось квіти Олени Онуфрів.

На сувенірному ринку Вернісаж, що біля театру ім. Заньковецької, є десяток точок продажу полотен. Картини коштують від 1000 гривень. Найдорожча, яку продавали цього тижня, — гірський пейзаж за 6,5 тис. грн.

— У 1990-х художники малювали картину за картиною. Все розбирали, — розповідає Любов Горошко, 39 років. Вона торгує картинами на Вернісажі з 1993 року. — Останні чотири роки роботи простоюють місяцями, попит упав у кілька разів. Усе рідше купують на подарунки. Вважають, що краще дарувати щось практичне — посуд, техніку чи просто гроші. Для себе ж найчастіше беруть пейзажі або квіти. Популярні роботи в сучасній техніці — широкими мазками. Основні клієнти українці або росіяни. Поляки купують мало. Їм "пшистко дроґо і нєма пєнєдзи". Плюс бояться проблем на митниці. Картину ж потрібно зареєструвати в управлінні культури, інакше вважають контрабандою. А оформлення може забрати і місяць.

На сусідній розкладці продавщиця гортає жіночий журнал. Називається Світланою. Продає роботи 10 художників. Майже весь виторг віддає авторам.

— У перші роки незалежності на ринок часто проходили українці з діаспори — Канади, Уругваю, Аргентини, — згадує. — Розбирали картини з сільськими хатками. Ми їх між собою називали "роддомами". Бо діаспоряни говорили: "Я в такій хаті вродив сі", — й плакали. Інтелігенція, яка справді розуміється на мистецтві, зараз приходить рідко. Часто купують полотна на подарунки чиновникам. Бачила роботу зі своєї розкладки по телевізору. Колишній міністр давав інтерв'ю у своєму кабінеті, а ззаду висіла "Площа Ринок", яку я продала кілька місяців тому.

Каже, найбільший попит на пейзажі.

— Людина побувала в Трускавці, їй сподобалося, хоче мати щось на згадку — шукає в нас картину з Карпатами. Львівську архітектуру дарують колишнім львів'янам. Квіти зараз купують рідко. Раніше були дуже популярні — моя художниця не встигала малювати. Портретами не торгую.

×