— Нічого не пробуйте знімати. У кожному будинку по дві-три відеокамери стоять. Не встигнете фотоапарат витягнути, як до вас охоронець підійде. Ще вашу апаратуру забере або розіб'є, — попереджає 48-річний Михайло Іванович із села Малечковичі Пустомитівського району. Прізвище не називає. Каже, п'ять років охороняв будинок одного львівського бізнесмена.
Зі Львова до Малечковичів — 6 км. Маршрутки курсують кожні 5 хв. З Приміського вокзалу їхати 20 хв. У селі живуть понад 700 людей. Місцеві його умовно поділяють на дві частини — старе село та "Конча-Заспа". Найбагатшою називають вул. Шевченка.
— Тут побудувалися Мирон Кіндій (власник львівської будівельної компанії "ТВД". — "ГПУ"), бізнесмен Юльчик Гупало (має ферму у сусідньому селі Нагоряни. — "ГПУ"), колишній прокурор Пустомит, митники та бізнесмени. Гарненький особнячок вибудував депутат Солонківської селищної ради на прізвище Мрочко. Бачите, як депутати в селі живуть, то шо про Київ говорити? Тут є, на чому заробити. Земелька не з дешевих. Кажуть, за план 150–250 тисяч доларів платили, — йдемо вул. Шевченка з колишнім охоронцем. Він постійно оглядається.
Дорога заасфальтована, бордюри викладені червоною бруківкою. За високими парканами три-, чотириповерхові будинки. Уздовж дороги ростуть декоративні ялинки та акуратно підстрижені кущі. На огорожах синьо-жовті попередження: "Об'єкт — під охороною". На гавкіт вівчарок виходять охоронці. Мовчки спостерігають за незнайомцями.
Увечері вулицю освічують ліхтарі. У кінці стоять приватні смітники. У неділю місцевий Іван Козій, 57 років, порпається у контейнерах, збирає порожні пляшки:
— Після вихідних тут можна багато цінного знайти. Говорять, шо прості люди в селі спиваються. А вони, думаєте, кращі від нас? Тілько ми п'ємо самогонку та горілку, а вони — віскі та мартіні. Але п'яні всі одинаково дурні. Один із тих бізнесменів так гульбанив, шо мало у своєму басейні не втопився. Ледве його відкачали. Викидають червону рибу, дорогу ковбасу. Колись збирав пляшки, то цілу банку червоної ікри знайшов. Ше закрита була. Дітям приніс, а вони того не їли — не привикли. Моя сусідка спеціально для багачів тримає корову та кролі. Вони в неї купують молоко, сметану, сир. Хочуть екологічно чистого. За одного кролика 100 гривень платять, здачі не беруть. То ж м'яско натуральне дієтичне. Вона до одного бізнесмена ходить прибирати. Каже, за день не встигає. По два дні миє. Там двері дзеркальні та підлога мармурова. Її при вході та виході охоронець обшуковує. Шоб чого не вкрала.
Селяни кажуть, елітну частину Малечковичів почали забудовувати з 1995 року. Особняки на вул. Шевченка оцінюють від $500 тис. до $1 млн. У кожному по 10–15 кімнат, басейн, сауна, кілька санвузлів. Будинки обслуговують з 10 працівників. Наймають куховарок, нянь, прибиральниць, охоронців, садівників. Місцевих на роботу не запрошують.
— Своїх привозять. Нашо їм зайві очі та вуха, — говорить 52-річний Юрій із Малечковичів. П'є з односельчанами пиво у місцевому барі. — Наші їдуть в Задорожнє до панів дупи підтирати, а їх селяни — нашим служать. Багачі думають, шо гроші мають, то їм всьо можна. По три-чотири плани покупляли, розбудовуються. У мене в Малечковичах прабабця поселилася, бабця жила, батьки. Ніякого земельного паю мені не виділили. Пару років тому прийшли двоє. Навіть не знаю, від кого. Ті магнати тут не прописані. Хотіли, шоби я їм свою хату продав. На її місці особнячисько поставити. Обіцяли у Львові квартиру. Але мені не треба. Хочу жити на батьківському подвір'ї. Погрожували, казали, шоби добре подумав. Потім почув, шо знайшли іншу ділянку, почали будівництво. Заспокоївся. Вони довго не будуються. Місяць-два, і хата готова. Отам живе один з прокуратури, — показує на триповерховий будинок коричнево-сірого кольору за бетонною огорожею. — Він свій особняк звів за два місяці. Там жодної цеглини, все моноліт. Говорять, шо одного бандюгана від тюрми відмазав. Той із вдячності дім поставив.
У Солонківській селищній раді, до якої належать Малечковичі, кажуть, що ніяких земельних планів не продавали. Мовляв, уся земля куплена у місцевих.
— Якщо до нас телефонують з таким питанням, радимо купити газету оголошень "Ваш магазин", — розповідає Андрій Жиравець, заступник сільського голови. — Ми землю не продаємо. Від багатого населення Малечковичі користі не мають. Якщо треба щось для села, йдемо до бізнесменів з простягнутою рукою, просимо на колінах. Вони тут живуть відгороджено — зранку їдуть, ввечері повертаються. Все село засмічене, а у них приватні смітники.
Львівська еліта облюбувала також частину селища Брюховичі за 7 км від міста. За дорогі особняки її називають "Поле чудес". Там поселився колишній нардеп, президент футбольного клубу "Карпати" Петро Димінський, родина покійного екс-губернатора області Степана Сенчука. Також у передмісті Львова багатії живуть у селах Конопниця, яку в народі прозвали "Царське село", та Сокільники, у частині "Золота гора". Там живе Тарас Козак, екс-керівник Західної регіональної митниці. Місцеві розповідають, що він має власний літак.
1 
1
Коментарі
2