Ексклюзиви
Середа, 08 серпня 2007 07:07

Микола Пальонко отримав у спадок 400-річну січкарню

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  24-річний племінник Пальонків Віктор Степанюк намагається зсунути січкарню. Щоб перенести її в інше місце, потрібна сила трьох дорослих чоловіків
24-річний племінник Пальонків Віктор Степанюк намагається зсунути січкарню. Щоб перенести її в інше місце, потрібна сила трьох дорослих чоловіків

Сімейну реліквію, січкарню, 40-річний Микола Пальонко з села Малі Дорогостаї Млинівського району Рівненської області отримав від 80-річної баби Надії. Нею користується вже 20-те покоління Пальонків.

На кожній деталі механізму вигравіювана інша дата — очевидно, пристрій зібрали з різних запчастин. На корпусі вибито 1602 рік, на валу — 1625-й, на ручці — 1582-й.

— У бабусі вже здоров"я не те, — махає рукою Микола Пальонко. — Дідо помер, худоби не тримає. Січкарня кілька десятиліть простояла у бабці в сараї.

Микола почистив січкарню, змастив деталі машинним маслом. 400-річний механізм працює мов новий. На поважний вік вказує лише іржавий корпус. Весною Пальонко позичив січкарню сестрі дружини.

— У Люби велике господарство, багато свиней, а я свої дві корови продав, — каже Микола Андрійович.

Племінник Пальонків Віктор Степанюк, 24 роки, показує, як працює механізм.

— Зручна штука. Нею навіть трирічна дитина може керувати, — запевняє. — Треба лише натиснути ручку — і машина сама все поріже. Тут три передачі швидкості. Учора мамі кропиву різав, — показує на позеленілий дерев"яний лоток.

— Он фабричне клеймо: "місто Люблін, майстерня Вольських", — читає Віктор. — Наші дід з бабою — переселенці з Польщі, після війни переїхали у Брищі. Бабця жартує, що на січкарні Буг перепливала.

Хто й коли купив січкарню, у родині не знають. За останнє століття механізм лагодили лише раз.

— То бабця випадково болт відламала, — пригадує Микола Андрійович. — Якось посварилася з дідом, схопила його рушницю й щосили гримнула нею об січкарню. Рушниці — гаплик, а болт дідо новий прикрутив — ось і весь ремонт. Майстри січкарню на совість зробили.

До Пальонків постійно дзвонять антиквари.

— Кажуть: продай, дамо скільки захочеш! А мені тих грошей не тре, — сміється кремезний Микола. — Краще віддам у придане дочці Інні. Вона в десятий клас перейшла. Може, скоро й весілля буде.

Січкарню в гаражі закривають на замок. Поряд — собача буда.

— А щоби добрі люди ноги не приробили, — розводить руками племінник Віктор. — Минулого року в дядька сто курчат украли, у мами постійно качки зникають. Навіть не знаєш, на кого думати.

Наступного року у школі Малих Дорогостаїв відкриють Музей старожитностей. Сільська бібліотекарка Алла Тищук, 44 роки, давно вмовляє Пальонків віддати січкарню на виставку.

— Це найдавніша річ у селі. Я ото назбирала старовинних вишиванок, фотографій, глечиків — усе початку минулого століття, — розповідає жінка. — А Пальонки опираються.

Зараз ви читаєте новину «Микола Пальонко отримав у спадок 400-річну січкарню». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1521
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода