"Зовсім люди совісті не мають", — скаржиться 37-річна Ганна Стебівка, мешканка гуртожитку на вул. Каховській, 33 у Львові. Її двох доньок судові виконавці виселили з кімнати, в якій вони жили півтора року. Тепер на кожного члена сім"ї припадає по 4,5 кв. м житлової площі.
Ганна та Юрій Стебівки працювали на Львівському державному заводі "ЛОРТА". У відомчому гуртожитку прожили 20 років. В одній кімнаті площею 18 кв м виховали 14-річну Марію та Наталю, 12 років.
— Чотири дні бракувало до 17-річчя, коли прийшла на завод, — згадує Ганна. — Працювала гравірувальником. У 1988 році у чергу на квартиру поставили. Та досі живемо в цій кімнатці без умов. Нема де й помитися як слід.
Господиня веде до кімнати. Тут ніде розвернутися, біля стіни стоять стіл та ліжко.
— Багато років поспіль скаржилися тодішньому директорові житлово-комунального підприємства "ЛОРТА" Надії Білан. Через тисняву діти уроки робили то на підлозі, то в коридорі, — веде далі.
Торік Ганна втретє завагітніла. Надія Білан пообіцяла родині ще одну кімнату. В квітні 2007-го дала ключі від сусідньої кімнати N53. Раніше там мешкав 37-річний Анджей Амброс.
— Анджей на заводі працював два роки й три місяці. Коли тут жив, сусіди скаржилися. Був таким собі непорядним випивохою, — каже господиня. — Уже шість років у гуртожитку не з"являвся. Білан показала якийсь документ — нібито про його виселення. Та сказала, що треба оплатити борги. Відкрила журнал, де було написано: Амброс — 5068 грн.
Гроші Стебівки позичали в родичів. Кажуть, віддали їх у руки керівникові житлово-комунального підприємства. Жодної квитанції про оплату не отримали.
— А згодом виявилося, що взагалі боргів не було, — додає Юрій Стебівка.
У Ганни стався викидень. Марія та Наталя оселилися у новій кімнаті. Батьки зробили ремонт, частину меблів перенесли туди. Щомісяця оплачували комунальні послуги.
— Влітку платили по 100 гривень, а зимою — вдвічі більше, — присідає на стілець Юрій. — На ремонт витратили чотири з половиною тисячі доларів.
Амброс подав до Залізничного райсуду і виграв справу. У вересні прийшов у гуртожиток разом із судовими виконавцями.
— Ми стояли в кімнаті. Вони нас відсунули і давай по дверях бити, — зітхає Марія. У дівчинки — ревматизм та алергія.
— Хотіли заступитися за сусідів, та не змогли нічого зробити, — розповідає 47-річна Ганна Баран із кімнати N49.
Речі дівчат викинули в коридор. Поставили нові броньовані двері та опечатали їх.
Із Надією Білан не вдалося поспілкуватися — жінка змінила номери телефонів.
— Я лише рік на господарстві, тому не в курсі справи, — каже нинішній керівник житлово-комунального підприємства "ЛОРТА" Ігор Грабінський.
2 
1
Коментарі