Ексклюзиви
Понеділок, 20 серпня 2012 00:30

"Майже щоночі приходить зграя вовків"

Автор: фото: Ірина ЗДЖАНСЬКА
  Ганна Даниляк стоїть на полі неподалік села Новошини Жидачівського району. На цьому місці тиждень тому уночі зграя вовків роздерла її місячне лоша. Воно паслося разом з кобилою
Ганна Даниляк стоїть на полі неподалік села Новошини Жидачівського району. На цьому місці тиждень тому уночі зграя вовків роздерла її місячне лоша. Воно паслося разом з кобилою

— Роздерли чисто, всі кишки повиїдали, — розповідає 55-річний Мирослав Даниляк із села Новошини Жидачівського району на Львівщині. Його лоша загризли вовки. — Сталося то вночі у середу минулого тижня на полі за хатою. Кобила на припоні паслася, лоша вовки відігнали на 20 метрів й там перекусили горлянку. Йому було лише місяць. Там і закопав недалеко.

Просить дружину показати місце, де трапився інцидент. Сам іде до хати.

— Для нього то горе, — 55-річна Ганна Даниляк веде стежкою на поле, за 50 м від хат. — Два дні до того за наше лоша купці давали 800 гривень. Чоловік рішив ше погодувати трохи. Думав продати дорожче, хоча би за тисячу.

Новошини розташовані на межі Івано-Франківської та Львівської областей. Простягаються на 3 км уздовж ґрунтової дороги. Село зусібіч оточує ліс. Населення — 516 осіб. Автобуси зі Львова їздять туди чотири рази на день.

— Вовки з'явилися навесні. Такої напасті в селі ніколи не було. За п'ять місяців майже всіх молодих лошат повиїдали. Як візьмуться за корів, то потім і людей будуть їсти, — каже Ярослава Ярема, 44 роки.

По обіді йде з автобусної зупинки в центрі села. Несе чорний пакет.

— Майже щоночі з лісів приходить зграя вовків, — додає Ярослава. — Отак з'їсть чиєсь лоша, два-три дні не буде йти. Потім знов чиєсь загризе. З восьми молодих коней у селі лишився один. Його старший чоловік тримає. Каже, шо ховає від звірів у хаті. До того часу у нашому лісі водилися хіба кабани. Не можна було кукурудзу під хатою посадити, всьо стовкали. А тої весни їхніх слідів не видно. Не даремно кажуть: оба звіри на одній місцевості не можуть бути.

Біля дерев'яного тину при дорозі стоять двоє жінок років 40.

— Що ж то буде, як зима прийде? Увечері з хати ніхто не вийде. От у ліс на гриби чи малину зараз по одному ніхто навіть удень не ходить, — перемовляються.

— Найбільше боїмося, щоби вовки на дітей не кидалися, — каже Мирослава Степанівна, 44 роки. — В нашому селі тільки школа-дев'ятирічка. В 10-11 клас діти мусять ходити за 7 кілометрів через ліс у сусіднє селище Журавно. Через то, що в окрузі вовки розвелися, багато сімей повіддавало своїх дітей у технікуми й училища. Але залишаються люди, які ходять у Журавно на роботу. А звідти вчителі до нашої школи.

Біля лісу за селом шестеро чоловіків навантажують на машину дерев'яні колоди. Лісник 30-річний Ярослав Ярема стоїть на причепі:

— Бачив раз у лісі трьох, але то ніякі не вовки. Один сірий, другий чорний, третій рижої масті. Якісь дикі пси або шось наподобі чупакабр — вовки схрещені із собаками. На вигляд вони як собаки, але більші. Бігли і гарчали. Таких самих бачив один чоловік із села, в якого два тижні тому загризли лоша. Він о третій ночі почув, як за хатою його коні іржали. Вибіг та бачив отих тварюк.

— Говорять, якийсь фермер збанкрутував в Івано-Франківській області і випустив своїх дресированих лайок, — каже чоловік у засмальцьованій куртці. — От у кінці місяця полювання відкриється. Думаєте, хтось їх виловить? Фігу! Якби то були кабани, кілометрові черги до лісу були б.

Зараз ви читаєте новину «"Майже щоночі приходить зграя вовків"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі