— Роздерли чисто, всі кишки повиїдали, — розповідає 55-річний Мирослав Даниляк із села Новошини Жидачівського району на Львівщині. Його лоша загризли вовки. — Сталося то вночі у середу минулого тижня на полі за хатою. Кобила на припоні паслася, лоша вовки відігнали на 20 метрів й там перекусили горлянку. Йому було лише місяць. Там і закопав недалеко.
Просить дружину показати місце, де трапився інцидент. Сам іде до хати.
— Для нього то горе, — 55-річна Ганна Даниляк веде стежкою на поле, за 50 м від хат. — Два дні до того за наше лоша купці давали 800 гривень. Чоловік рішив ше погодувати трохи. Думав продати дорожче, хоча би за тисячу.
Новошини розташовані на межі Івано-Франківської та Львівської областей. Простягаються на 3 км уздовж ґрунтової дороги. Село зусібіч оточує ліс. Населення — 516 осіб. Автобуси зі Львова їздять туди чотири рази на день.
— Вовки з'явилися навесні. Такої напасті в селі ніколи не було. За п'ять місяців майже всіх молодих лошат повиїдали. Як візьмуться за корів, то потім і людей будуть їсти, — каже Ярослава Ярема, 44 роки.
По обіді йде з автобусної зупинки в центрі села. Несе чорний пакет.
— Майже щоночі з лісів приходить зграя вовків, — додає Ярослава. — Отак з'їсть чиєсь лоша, два-три дні не буде йти. Потім знов чиєсь загризе. З восьми молодих коней у селі лишився один. Його старший чоловік тримає. Каже, шо ховає від звірів у хаті. До того часу у нашому лісі водилися хіба кабани. Не можна було кукурудзу під хатою посадити, всьо стовкали. А тої весни їхніх слідів не видно. Не даремно кажуть: оба звіри на одній місцевості не можуть бути.
Біля дерев'яного тину при дорозі стоять двоє жінок років 40.
— Що ж то буде, як зима прийде? Увечері з хати ніхто не вийде. От у ліс на гриби чи малину зараз по одному ніхто навіть удень не ходить, — перемовляються.
— Найбільше боїмося, щоби вовки на дітей не кидалися, — каже Мирослава Степанівна, 44 роки. — В нашому селі тільки школа-дев'ятирічка. В 10-11 клас діти мусять ходити за 7 кілометрів через ліс у сусіднє селище Журавно. Через то, що в окрузі вовки розвелися, багато сімей повіддавало своїх дітей у технікуми й училища. Але залишаються люди, які ходять у Журавно на роботу. А звідти вчителі до нашої школи.
Біля лісу за селом шестеро чоловіків навантажують на машину дерев'яні колоди. Лісник 30-річний Ярослав Ярема стоїть на причепі:
— Бачив раз у лісі трьох, але то ніякі не вовки. Один сірий, другий чорний, третій рижої масті. Якісь дикі пси або шось наподобі чупакабр — вовки схрещені із собаками. На вигляд вони як собаки, але більші. Бігли і гарчали. Таких самих бачив один чоловік із села, в якого два тижні тому загризли лоша. Він о третій ночі почув, як за хатою його коні іржали. Вибіг та бачив отих тварюк.
— Говорять, якийсь фермер збанкрутував в Івано-Франківській області і випустив своїх дресированих лайок, — каже чоловік у засмальцьованій куртці. — От у кінці місяця полювання відкриється. Думаєте, хтось їх виловить? Фігу! Якби то були кабани, кілометрові черги до лісу були б.
3 
1
Коментарі